ДЖИНИ – ВІКТОР ГЮГО
ВІКТОР ГЮГО
ДЖИНИ
Як журавлі в час осені глухої
Летять з піснями в сонячну країну,
Так, вирок долі кленучи лихої,
Кружляють скорбні тіні… Данте
Поснули
Шпилі.
Здрімнули
Жалі.
Мов хворе,
Спить море
Просторе
В імлі.
Що це?
Шепіт Зусібіч,
Млосний трепет –
Дише ніч,
Мов тремтяче
Дух чий плаче,
З пекла наче
Рветься пріч.
Цить! – забриніло
Так тонко щось…
Це карлик – сміло
То стриб, то ковзь
На ніжці одній
Понад голодні
Морські безодні,-
Дзвінком
Гук грімкіше, ближче;
Доли стугонять –
Дзвін заклятий кличе
Поторочей рать?
Може, юрби дикі
То здіймають крики?
Раптом – без’язикі…
Знов, шалені, мчать!
Ой, джини! Пекла подих!
Мов гомонять гроби!
Тікаймо вниз по сходах
Від лютої грізьби!
Ураз ліхтар мій гасне,
І тінь – привиддя жасне –
Стіною як не шасне
До сволока різьби.
Джинів рій несамовитий –
Хто звільнив його з тенет? –
Тиси заходивсь трощити.
То зайнявся очерет!
Зграя ця тисячокрила
Небо хмарою окрила,
Наче смертю, ще й вчепила
Збоку
Вже рев передових загонів
Над нами! З реготом орда
Відьом, вампірів та драконів
Подвір’я наше обпада.
Потуга їх – о, чорні лави! –
Гне крокви, ніби вітер трави,
І двері старовинні ржаві
З завісів мало не скида.
Звірячі зойки! клекіт! плач жахливий!
Пекельне кодло туча принесла
І швиргонула на будинок зливи
Бридкого сім’я темряви та зла!
Стіна дрижить; от-от із підмурівку
Змете й покотить всю мою домівку,
Як перекотиполе в переднівку,
Вихрища осоружного мітла.
Рятуй, пророче! Як рукою
Розвієш напасть, мовби чар,-
Впаду смиренно сивиною
Я перед твій святий вівтар.
Вогонь хай гаспиди вечірні
Не вергають на двері вірні,
Хай шиби внутрішні й надвірні
Не виб’є тлумище почвар!
Пронеслись! Нечисте військо
Утікає! Як хотів
Чорнокрилий той вихрисько
Дім змести – і не зумів!
Та ще мов бряжчать кайдани.
Ще в дібровах вітрюгани
Гнуть тисячолітні стани
Переляканих дубів.
Подаленіли гуки.
Десь лемент навісний
Перелетів за луки,-
І спробуй розрізни:
Чи то цвіркун в долині
Розсюркотівся нині,
Чи по даху, по цині,
Лускоче град дрібний?
Серця вже не краю.
Дивно даль гука,
Мов з арабів краю,
Лине спів ріжка;
Мерехтить зірниця,
І дитині сниться
Золота жар-птиця
З райського садка.
Уже останній
Пекельний рій
Зникає в хлані,
Дірі земній,-
Так, обважнілі,
Шепочуть хвилі,
Злетіть безсилі,
Як стих борвій.
Це зітхання,
Ця жура
До світання
Завмирає.
Наче срібні
Та жалібні
Сльози дрібні
Хто втирає.
Мла гине
Нічна…
Все плине,
Мина;
Розтала,
Пропала
Оспала
Мана.
Переклав з французької ОЛЕКСАНДР МОКРОВОЛЬСЬКИЙ
Related posts:
- Образ Собору (за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”) – ВІКТОР ГЮГО ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас (за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”) Собор Паризької Богоматері, або Нотр-Дам де Парі, є, мабуть, однією з найвідоміших монументальних споруд середньовіччя. Такій значній популярності Собор не в останню чергу має завдячувати Вікторові Гюго. Сучасники письменника пригадують, як Гюго, вказуючи на Собор, неодноразово зауважував, що вигляд цієї споруди нагадує першу букву його прізвища, […]...
- ДО НАРОДУ – ВІКТОР ГЮГО ВІКТОР ГЮГО ДО НАРОДУ На тебе схожий він: то мирний, то жахливий, Під небом він прославсь, величний і красивий; У ньому вічний рух, якого не спинить. Під сонцем сяє він, од вітру клекотить, То весь гармонія, то дикий рик звіриний. Чудовиська його заселюють глибини; В нім бурі родяться; безодні має він, Де люди сміливі знаходять […]...
- Віктор Гюго Із збірки “Кари” Віктор Гюго Із збірки “КАРИ” Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 УБИТИМ 4 ГРУДНЯ Вам Цезар дарував утіху супокою. Колись бентежились ви мрією палкою, Облудою надій, Горіли заздрістю, ненавистю кипіли, I хвилювалися, і спорили, й шуміли, I рвалися до дій. Один однoго ви заледве впізнавали, Коли по вулицях невтомно ви […]...
- ВІКТОР ГЮГО (1802-1885) Французьку літературу XIX століття неможливо уявити без Віктора Гюго. Творчість Гюго, найвидатнішого французького романтика, вождя французького романтизму, його теоретика, вражаюче багатогранна й розмаїта: він великий поет, прозаїк, драматург, до того ж літературний критик і бойовий, темпераментний публіцист. Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 року в Безансоні. Батько Гюго, котрий народився в сім’ї майстра столярного […]...
- Біографія Віктор Гюго Французьку літературу XІX століття неможливо уявити без Віктора Гюго. Творчість Гюго, найвидатнішого французького романтика, вождя французького романтизму, його теоретика, вражаюче багатогранна й розмаїта: він великий поет, прозаїк, драматург, до того ж літературний критик і бойовий, темпераментний публіцист. Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 року в Безансоні. Батько Гюго, котрий народився в сім’ї майстра столярного цеху, […]...
- Віктор Гюго Біографія ВІКТОР ГЮГО (1802-1885) Французьку літературу XIX століття неможливо уявити без Віктора Гюго. Творчість Гюго, найвидатнішого французького романтика, вождя французького романтизму, його теоретика, вражаюче багатогранна й розмаїта: він великий поет, прозаїк, драматург, до того ж літературний критик і бойовий, темпераментний публіцист. Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 року в Безансоні. Батько Гюго, котрий народився в сім’ї […]...
- Віктор Марі Гюго Ернани Іспанія, 1519 р. Палац герцога Руй Гомеса де Сильва в Сарагосі. Пізній вечір. Старця немає будинку. Дена Сіль, його племінниця й наречена, чекає свого улюбленого Ернани – сьогодні повинна зважитися їхня доля. Дуенья, почувши стукіт у двері, відкриває й бачить замість Ернани незнайомця в плащі й капелюсі із широкими полями. Це король дон Карлос: воспилав […]...
- Віктор Гюго – французький романтик РЕФЕРАТ На тему: “Віктор Гюго – французький романтик” Віктор Гюго – найавторитетніший з французьких романтиків, вождь французького романтизму і його теоретик. Він народився у досить дивній родині: батько, селянин за походженням, під час революційних подій став наполеонівським генералом, мати походили з давнього аристократичного роду. Батьки розлучилися, коли Віктор був дитиною. Мати виховала сина у дусі […]...
- Віктор Марі Гюго Дев’яносто третій рік В останніх числах травня солдати й маркітантка паризького батальйону “Червона шапка” натикаються в Содрейськом лісу на бретонську селянку із трьома дітьми – грудною дівчинкою й двома хлопчиками ледве постарше. У Мішель Флешар убили чоловіка й спалили хатину – залишившись без шматка хліба, нещасна бреде куди ока дивляться. За пропозицією сержанта Радуба батальйон усиновляє Жоржетту, Рене-Жана […]...
- Оповідання, уривки з повістей. Віктор Гюго “Козетта” ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи 3 КЛАС ТАКІ ВОНИ, ДІТИ СВІТУ Урок 19 Тема. Оповідання, уривки з повістей. Віктор Гюго “Козетта” Мета: ознайомити учнів з романом французького письменника про важку працю, злигодні та поневіряння дітей-сиріт; вчити висловлювати оцінні судження морального й етичного характеру про події, вчинки персонажів; розвивати вміння словесно малювати героїв; виховувати бажання більше дізнатися […]...
- Віктор Гюго як центральна постать літератури французького романтизму Чи не найвиразнішим взірцем французького романтизму досі залишається роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Яскраві картини життя далекого минулого, незвичайний сюжет, драматичні долі героїв – все це робить шедевр Гюго популярним і сьогодні. У ньому є і перебільшення, і гротеск, і безліч виняткових ситуацій у сюжеті. Сутність образів розкривається у Гюго не стільки на основі […]...
- Доктор Серафікус – ВІКТОР ДОМОНТОВИЧ – Віктор Платонович Петров Скорочено Роман Доктор Комаха, як завжди, напрацювавшись у бібліотеці, зупиняється відпочити у сквері. До нього підбігає п’ятилітня Ірця. Дівчинка розглядає малюнки в його книжках, розпитує про них, А Комаха серйозно відповідає, уживаючи всі наукові терміни. Коли вони познайомилися з Ірцею, дівчинка вирішила, що раз він Комаха, значить, комаха, а раз великий, то комашиний тато. Сама вона […]...
- ПИРІЖОК З КАЛИНОЮ – Віктор Кава (1937) Українська література 6 клас ЗИМОВІ ВІЗЕРУНКИ Віктор Кава (1937) Відомий український дитячий письменник народився 1 січня 1937 року в селі Поділ на Чернігівщині у сім’ї вчителів. Зростав Віктор серед чарівної української природи, в оточенні добрих і лагідних людей, для яких праця і пісня були нероздільними. З вдячністю згадує Віктор Кава свою бабусю, яка знала безліч […]...
- Віктор Забіла – Повіяли вітри буйні Повіяли вітри буйні Да над синім морем; Забилося серце моє Перед лютим горем. Повіяли вітри буйні З холодного краю; Розлучили з дівчиною, Котру я кохаю. Да не вітри: люди злії Мені се зробили; Самі мене звели з нею, Самі й розлучили. Перестали вітри буйні, Всюди стало тихо; А у мене, нещасного, Все на серці лихо. […]...
- ВІКТОР ЗАБІЛА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму Віктор Миколайович Забіла народився на хуторі під Борзною на Чернігівщині в родині дрібного поміщика. Навчався в Ніжині, служив у Київському драгунському полку, потім жив на хуторі. З творчого доробку поета-романтика, який налічує майже сорок творів, за життя письменника було опубліковано лише п’ять, у тому числі його […]...
- Віктор Забіла – Маруся МАРУСЯ Жала дівка жито в полі, Сама й зажинала, Не бачилась довго з милим, Бачити бажала. Не дуже то пильнувала, Усе оглядалась, Бо милого козаченька Вона сподівалась. Уже й вечір, його нема, Дівка плакать стала, Що не вийшов він до неї, Що й мало нажала; Додому пішла із поля, Цілий день не ївши, Всю ніченьку […]...
- Віктор Забіла – До коня ДО КОНЯ Що, мій коню, що, мій добрий, Годі гарцювати, По байракам через рови Годі вже стрибати, Як, було, колись стрибаєш, Як, було, гарцюєш, Хропеш, іржеш, під собою І землі не чуєш. Шовкова твоя грива З вітром розмовляла, Удила в зубах скрипіли, Збруя вся тріщала. Не заржеш уже тепер так, Не пирнеш ніздрями, Не вириєш […]...
- Віктор Забіла – Голуб ГОЛУБ Ой застогнав голуб У темній дуброві На гольї сухенькій; Ой заплакав тяжко Гіркими сльозами Козак молоденький. Ой застогнав голуб У темній дуброві, Неначе в неволі; Ой плакав тяжко Козак молоденький По нещасній долі. Ой застогнав голуб Аж лунь застогнала У темній дуброві; Ой заплакав тяжко Козак молоденький Да ще й кучерявий. \”Ой чого ж […]...
- СОЛОВЕЙ – ВІКТОР ЗАБІЛА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; […]...
- Віктор Забіла – Кохання КОХАННЯ Світить місяць, да не гріє, Мороз пече, вітер віє, Дме хтось трійкою такий До дівчини, що кохає, – Хтось такий того не знає, Що милая не його. Коні добрі орчикові Крешуть огонь об підкови, Морди тягнуть по землі; На аршин повитягали, У каблучку позгинались, Біжать, летять, як стріла. Корінний дзвіночком дзвонить, Машталір його погонить, […]...
- Віктор Забіла – Сорока СОРОКА Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає; Ждала дівка козаченька, Котрого кохає. Ждала, ждала, виглядала, Миленький не їде, – Мабуть, тоді він вже буде, Як місяць ізійде. Зійшов місяць, вже й високо, Зіроньки блищали, – Виглядали карі очі Да й плакати стали. Гірше горя, гірше нудьги Того дожидаться, Хто на цілий вік поклявся, Щоб із […]...
- Віктор Забіла – Човник ЧОВНИК Чи довго я, нещасний, Буду так крушиться? Пора б уже перестати Скучать да нудиться! Пливе човник без весельця, К берегу звертає, Ніхто човником не править – Вітром прибиває; І до берега причаливсь Да й остановився, Не найшлось і там нікого, Кому б він згодився. Не було йому спокійно З берега лежати; Знай, все стукався […]...
- Віктор Забіла – Будяк БУДЯК Поралися люди в полі – Хліб святий збирали І діток своїх маленьких Всіх позабирали. Інші колоски збирали, К матеркам носили. \”Любий Сидір! Любий Семен!\” – За те їх хвалили. \”І я, мамо, осьде скілько, Дивись, назбирала!\” \”І ти, любая, Хотинко, – Мати їй сказала. – З’їжте сальця трошки з хлібцем, Да не розкидайте; Як […]...
- Віктор Забіла – Пугач ПУГАЧ Близько мене стогне пугач Саме серед ночі, Віщує він нещасному Скоро закрить очі, Стогне пугач, стогне сірий Да над головою, Мабуть, її прийшла пора Присипать земльою. Сумно стогне, як застогне, Душа аж трепеще, Подумає: на тім світі Чи не буде легше. На сім світі серце моє Радощів немало, Воно зроду веселої Пісні не співало. […]...
- Віктор Забіла – Сирота СИРОТА Без худоби сиротині Тяжко в світі жити; Хоч який він буде чесний, Все буде тужити; Чесна душа йому в тілі – Тільки всього й буде: Мало тепер її хвалять Вже на світі люди. Тепер дивляться в кишеню, Не на чоловіка, Не дивляться, яка душа І чи ціла пика. Нещасніша всього в світі Бідна сиротина; […]...
- Віктор Забіла – Палій ПАЛІЙ Іде військо запорозьке, Під небо куріє. Куди ведеш, отамане, Козаків, Паліє? \”Де старшина звелить мені Ворогів рубати, Там і будем, бо за віру Не страшно вмирати. Я присягнув, я поклявся Царю з козаками До послідньой каплі крові Биться з ворогами. Покидаєм жінок своїх, Діток, батьків рідних, Ми вже себе не жалуєм, Нам їх жалко, […]...
- Віктор Забіла – До невірної ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А тобі як новенький, Зараз тобі і миленький: Мене зараз покидаєш, Мене зовсім забуваєш. А божилася й клялася, Що зовсім вже оддалася Мені серцем і душею І що будеш вік моєю! Ти ніколи не […]...
- Віктор Забіла – Соловей СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. […]...
- Віктор Забіла – Пісня (Послухате мою пісню… ) Послухате мою пісню, Я вам заспіваю Про гарну дівчиноньку, Якую я знаю; Русявая, круглолиця, Очищі чорненькі, Моторная, як на диво, Ротичок маленький; Як квіточка, хорошая, Як тополька, статна І, як лебідь, білесенька, Зовсім уся знатна; Губоньки – як би намисто, Що добрим зоветься; Сонечко неначе зійде, Вона як сміється. А як пісні заспіває, Солов’я не […]...
- Віктор Близнець (1933-1981) Українська література 6 клас ПРИГОДИ І РОМАНТИКА Віктор Близнець (1933-1981) Віктор Близнець народився на Кіровоградщині “Присвячую цю книгу трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які відкриває нам дитинство”. Саме таку присвяту написав письменник Віктор Близнець до повісті “Звук павутинки”, ніби засвідчуючи, що зрілий, дорослий автор сприймає світ очима дитини. Віктор […]...
- Віктор Забіла – Пісня (Не плач, дівчино… ) Не плач, дівчино, По своїй долі, Що не вийшла заміж, Зате ж ти на волі, Як пташечка тая, Що всюди літає, В зеленім садочку Сидить та співає, Собі щебече, Якую знає, Якую серденько Співати бажає. А вже в неволі Не заспіваєш Такую пісеньку, Як сам бажаєш. І ти ж на волі, Дак веселиться Треба, дівчино, […]...
- Віктор Забіла – Осінній вітер ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що од серця Тугу як би зносить, А осінній, що у лісі Мовби хто голосить. Із дерева лист зриває, Дуброва пустіє, Світить сонце, теє ж сонце, Да ба, вже не гріє. Пора прийшла, зима […]...
- Віктор Забіла – Сидів я над річкою Сидів я над річкою Да й дивився в воду; Чому радощей ніколи Я не бачив зроду? Думав, гадав: за що б долі Так мене карати? Чи я хотів кого вбити, Або що б одняти Худобу в кого чужую Або що б украсти? Мабуть, прийдеться нещасним Мені вже й пропасти. Хвиля була превелика, Вітер так і […]...
- Віктор Забіла – Ох, коли б хто знав, як тяжко Ох, коли б хто знав, як тяжко Так на світі жити, Як мені тепер прийшлося, Бозна-що й робити. Полюбив я дівчиноньку, І мене дівчина. \”Дуже люблю\”, – побожилась, Да лиха година, Що я такий безталанний На світ уродився: І сам бідний, і з бідною Вірно полюбився! Що ж тепер мені осталось: Плакать да нудиться Або […]...
- Віктор Забіла – Два вже літа скоро пройде Два вже літа скоро пройде, Як я закохався; Якби знав я своє горе, Лучче б був не знався Я з тобою, дівчинонько, То б не знав і муки, Не знав би я, як то любить, Не знав би і скуки. Як не бачу тебе тиждень, То за год щитаю; А побачу, і то тяжко, Що […]...
- Образ собору в романі Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” До жодної з монументальних споруд середньовіччя, мабуть, не ставляться з такою пошаною, як до собору Паризької Богоматері, який уславив у своєму романі Віктор Гюго. В історії французької культури ця давня пам’ятка народного зодчества і чудовий літературний твір першої третини XIX століття наче злилися воєдино. Склепіння собору завжди нагадуватимуть про героїв роману Віктора Гюго – циганку […]...
- Сила кохання романі Гюго “Собор Паризької Богоматері” Німецький філософ Артур Шопенгауер сказав: “Пересічна людина заклопотана тим, як би їй убити час, людина талановита прагне його використати”. Тож давайте не будемо думати, як згаяти час на уроці, а максимально ефективно його використаємо. У романі “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго звертається до доби Середньовіччя, де він шукає сильні характери та справжні пристрасті, подвиги і […]...
- Еволюція Квазімодо: від раба до особистості (за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”) У французькій романтичній літературі “Собор Паризької Богоматері” належить до видатних творів історичного жанру. Силою творчої уяви Гюго змальовує картини життя Франції кінця XV ст. Але історичні події стають для нього лише приводом для роздумів над сучасністю. Його герої в “Соборі Паризької Богоматері” – це не лише яскраві, живі характери, що діють за певних історичних обставин. […]...
- Близнець Віктор Семенович Віктор Семенович Близнець народився в с. Володимирівка на Кіровоградщині. Дата його народження приблизна. Війна знищила документи, а мати багатодітної родини не запам’ятовувала точних дат народження синів і дочок. Вона згадала лише, що четверта її дитина народилася в голодний 1933 рік десь перед Великоднем. Мати Віктора була українкою, батько – білорусом, але в паспорті його записали […]...
- Забіла Віктор Миколайович “Повіяли вітри буйні…” Повіяли вітри буйні Да над синім морем; Забилося серце моє Перед лютим горем. Повіяли вітри буйні З холодного краю; Розлучили з дівчиною, Котру я кохаю. Да не вітри: люди злії Мені се зробили; Самі мене звели з нею, Самі й розлучили. Перестали вітри буйні, Всюди стало тихо; А у мене, нещасного, Все на серці лихо. […]...