ГЛУХІВЩИНА В ЗАПИСАХ ФОЛЬКЛОРИСТІВ ТА ЕТНОГРАФІВ
Численні фольклорні дослідження народних пам’яток, їх вивчення і систематизація було здійснено на Глухівщині нашими земляками. Цікаво вивчати етнографічні здобутки родини Марковичів. Опанас Маркович з дружиною М. Віленською (Марко Вовчок) приїздили до рідного брата В. В. Марковича в c. Локотки (під Шосткою), де слухали колядки, щедрівки місцевого населення і записували почуте, а на Остерщині – варіант думи про брацлавського полковника Івана Нечая та історичну пісню про Івана Бондаренка. Відомі його “Народні південно-російські пісні”
Син Миколи Андрійовича – Андрій Миколайович (1830 -1907) є автором збірки “Украинские народные напевы, положенные на фортепиано” (1860). У Глухові народився і творив Іван Кульжинський (1803 – 1884) – відомий цілою серією краєзнавчих нарисів (“Малоросійське весілля”, “Обжинки”, “Вечорниці”). До когорти яскравих особистостей кінця
Зроблені нею записи принесли їй славу видатного українського народознавця не тільки в Україні, а й у Європі. В “Киевской старине” за червень 1886 р. було опубліковано статтю П. Литвинової-Бартош “Как землянцы потеряли свою вольницу”, за березень 1899 р. – статтю “Закрутки і заломи”, де розповідалось про чаклунство в c. Землянка”, за травень 1904 р. – “К истории основопрививания в Малороссии”. Перу дослідниці належить також стаття “Криниця – богиня родючості у сіверян”.
Незавершеними залишились “Народний календар”, “Народна кухня”, “Ткацтво”.
Related posts:
- МИЛОРАДОВИЧ ВАСИЛЬ МИЛОРАДОВИЧ ВАСИЛЬ (13 01.1846, с. Токарі, тепер Лохвицького р-ну Полтавської обл. – 1911, с. Литвяки, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл.) – етнограф і фольклорист. 1869 р. закінчив юридичний факультет Харківського університету зі вченим ступенем кандидата. Деякий час працював помічником присяжного повіреного у Полтавському окружному суді, а потім, до виходу на пенсію (1890), мировим суддею в […]...
- Митрак Олександр Митрак Олександр – письменник, фольклорист і етнограф. Після закінчення Ужгородської богословської семінарії (1862) був священиком у селах Закарпаття. Друкуватися почав у 1864 р. Писав поезії (“Хмарно, темно…”, “Любіте наш народ”, “Добре тому багатому”), етнографічні нариси про життя, побут і звичаї закарпатських горян, у тому числі лемків (“Дорожні враження на Верховині”, “Руський народ”, “Народне весілля у […]...
- Роль пісень у весільному обряді – Народна драма Усна народна творчість Народна драма Роль пісень у весільному обряді Усі весільні обряди супроводжувались піснями. В них пояснювався зміст і значення кожного обряду, прославлялися молоді та їх батьки. Тому обов’язково на кожному весіллі були присутні хори: три жіночі – хор дружок, хор світилок та хор свах, а в деяких регіонах – ще й парубоцький. Між […]...
- ЯСТРЕБОВ ВОЛОДИМИР ЯСТРЕБОВ ВОЛОДИМИР (18.07.1855, с. Крива Лука, тепер Кінельського р-ну Самарської обл. (Росія) – 02.01.1899) – етнограф, фольклорист, археолог, педагог. Походив з родини священика. Навчався в Саратовській гімназії, 1876 р. закінчив істерико – філологічний факультет Новоросійського університету (Одеса). Вчителював у Єлисаветграді, де захопився українським фольклором і вивченням народного побуту. Учень В. Григоровича. Вивчав давні пам’ятки, знайдені, […]...
- МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ (17.03.1847, м. Смош, тепер с. Прилуцького р-ну Чернігівської обл. – 30.06.1903, Одеса) – фольклорист, літературознавець, історик-архівіст. За походженням із старовинного козацького роду Марковичів (Маркевичів), який залишив глибокий слід в українській історії та культурі. 1869 р. закінчив філологічний факультет Новоросійського університету (Одеса). У 1890 – 1895 рр. працював там викладачем, а пізніше – професором. […]...
- БІЛОЗЕРСЬКИЙ МИКОЛА БІЛОЗЕРСЬКИЙ МИКОЛА (1833, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівка Борзнянського р-ну Чернігівської обл. – 11.06.1896, м. Борзна) – фольклорист і етнограф. Брат Ганни Барвінок і Василя Білозерського. Навчався у Петербурзі. Присвятив себе журналістсько-видавничій діяльності. Редагував “Черниговские губернские ведомости”, видав збірник “Южнорусские летописи, открытые и изданные Н. Белозерским” (1856). Чимало зібраних ним пісень уміщено в […]...
- МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР (псевд. – Господар; 1837, м. Вчорайше, тепер с. Ружинського р-ну Житомирської обл. – березень 1916, Київ) – фольклорист, етнограф, просвітитель. Навчався в Київській духовній академії. Завдяки самоосвіті та перебуванню в країнах Центральної Європи, зокрема Австро-Угорщині та Німеччині, вивчив кілька сучасних іноземних мов – слов’янських, германських, романських. Лінгвістичне обдарування сприяло засвоєнню давньогрецької та латинської […]...
- Обрядові пісні Обрядові пісні – народні поетичні твори, які супроводжують родинні (весілля, похорон) та календарні (колядки, гаївки-веснянки, русальні, купальські, жнивні) обряди. О. п. мають давнє походження. Як і самі обряди, пройшли складні історичні трансформації, зазнали різних нашарувань, забулися, занепали або й зовсім не були зафіксовані. Проте О. п. значно стійкіше витримали випробування часом, ніж необрядові. Суттєвою прикметою […]...
- ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО (псевд. – Павлусь; 27.01.1839, х. Чубинського, тепер с. Нова Олександрівка Київської обл. – 26.01.1884, Київ) – фольклорист і етнограф, поет, громадсько-культурний і освітній діяч, автор слів Державного гімну. Син дідича, навчався в Київській гімназії й на юридичному факультеті Петербурзького університету. Член Київської Старої громади. Під виливом Т. Шевченка почав писати вірші, друкувався в […]...
- БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР (1812, м. Барва, тепер смт Чернігівської обл. – 1873, там же) – фольклорист. Народився в сім’ї священика, брат О. Бодянського. Закінчив Полтавську духовну семінарію в м. Переяславі (1834). Тоді ж захопився збиранням народної творчості. Перші записи зроблено на Чернігівщині від матері, сусідів та односельців, від дядьків Іллі, що проживав у Прилуках, та Павла, […]...
- Вінок русинам на обжинки “Вінок русинам на обжинки” – літературно-фольклорно-науковий альманах, укладений І. Головацьким і виданий у Відні двома книжками (1846-47) у друкарні ченців-мехитаристів. Дохід від першої книжки планувався на допомогу селянам Галичини, які постраждали від повені. Друга була присвячена єпископу Й. Раячичу – “благороднійшому чоловіколюбцю, ревнительнішому защитителю благочестя, великодушному покровителю просвіщенія народного”. У доборі матеріалу І. Головацькому допомагав […]...
- ЛУКАШЕВИЧ ПЛАТОН ЛУКАШЕВИЧ ПЛАТОН (1806, с. Березань, тепер смт. Баришівського р-ну Київської обл. – 1887, там само) – фольклорист і етнограф, видавець. Народився в родині поміщика, закінчив Ніжинську гімназію вищих наук (однокласник М. Гоголя), Одеський ліцей (1828). Замолоду побував за кордоном, де в Празі познайомився з В. Ганкою і Я. Колларом, під впливом яких розпочав студії з […]...
- МОЛОДИЙ МОЖЕ ВМЕРТИ, А СТАРИЙ МУСИТЬ (похорон неодружених) Певною своєрідністю в Україні визначається похорон неодружених. На знак того, що померла молода людина, на селі біля її тіла встановлюють деревце (весільне гільце). Вбирають неодружених померлих у весільний одяг. Молоду дівчину ховають у фаті (або ж у весільному вінку), на середній палець правої руки одягають перстень із воску, до руки прив’язують весільного рушника, а волосся […]...
- ЗАКРЕВСЬКИЙ МИКОЛА ЗАКРЕВСЬКИЙ МИКОЛА (псевд. – М. Шагінян; 21.06.1805, Київ – 10.08.1871, Москва) – історик, фольклорист, етнограф, археолог, лінгвіст. За походженням із полтавських дворян. Після пожежі в місті та смерті батька (1811) родина Закревських опинилася в скрутному матеріальному становищі, що наклало свій відбиток на її подальшу долю. З 16 років змушений був давати приватні уроки, трав на […]...
- Народні обряди для дівчат (“Ой вінку мій, вінку”) ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Народні обряди для дівчат (“Ой вінку мій, вінку”) Багато українських дівчат дотримувалися давніх традицій щодо сватання, пошуку нареченого та вірили у свою долю. Дівчата плели вінки, які пускали по річці, та той хлопець, якому пощастило виловити його, мав […]...
- Роль пісень у весільному обряді Усі весільні обряди супроводжувались піснями. В них пояснювався зміст і значення коленого обряду, прославлялися молоді та їх батьки. Тому обов’язково на кожному весіллі були присутні хори: три жіночі – хор дружок, хор світилок та хор свах, а в деяких регіонах – ще й парубоцький. Між обрядами хори співали пісні різного характеру – жартівливі, застольні, любовні, […]...
- ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК “ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК” – серійне видання Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Виходило з 1895 р., після заснування Етнографічної комісії НТШ (1898) видавалося під її егідою. Призначене для публікації фольклорних та етнографічних матеріалів з усієї етнічної території України і місць поселення українців поза її межами. Але з об’єктивних причин цю засаду не завжди можна було реалізувати, […]...
- СУМЦОВ МИКОЛА СУМЦОВ МИКОЛА (18.04.1854, Петербург – 12.09.1922, Харків) – літературознавець, фольклорист, етнограф, історик культури, суспільний діяч. Народився в сім’ї нащадків української старшини. Закінчив Харківську гімназію та історико-філологічний факультет Харківського університету (1875). Прослухав курси лекцій з історії літератури й філософії Гейдельберзького (Німеччина) університету (1876). Після захисту кандидатської дисертації призначений доцентом кафедри російської літератури Харківського університету. 1881 р. […]...
- Великий день – Пасха Великдень – одне з найбільших християнських свят, що відмічається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. Це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї […]...
- Билиця, Бувальщина Билиця, Бувальщина – в народній творчості – коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика Б. переважно побутова, часто мовиться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.). Це підтверджується і самою їхньою назвою: Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, […]...
- МАНЖУРА ІВАН МАНЖУРА ІВАН (псевд. – М-ра; Мара І.; Калічка Ів. та ін.; 01.11.1851, Харків – 15.05.1893, Катеринослав, тепер Дніпропетровськ) – поет, фольклорист, етнограф. Народився в родині дрібного чиновника, з 13 років осиротів і виховувався тіткою (дружиною О. Потебні). На кошти родини О. Потебні навчався в повітовій школі, згодом як кращий учень – на казенний кошт у […]...
- МАЛИНКА ОЛЕКСАНДР МАЛИНКА ОЛЕКСАНДР (07.08.1865, м. Мрин, тепер Носівського р-ну Чернігівської обл. – 22.05.1941, Київ) – фольклорист, етнограф, учитель. Закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут (1880). Був членом Етнографічної комісії при ВУАН. Вивчав репертуар кобзарів і лірників, зокрема думи, український народний театр. Окремою книжкою віщав “Сборник материалов по малорусскому фольклору” (1902), що набув широкого резонансу (докладна рецензія Б. Грінченка, […]...
- Традиції і звичаї – духовна спадщина українського народу І. Завдання нашого часу – формування духовно багатого покоління людей (незалежна держава відкриває для цього можливості: прогрес нації залежить від творчого характеру особистості, але без історії народу, без знання культури народу немає майбутнього). ІІ. Звичаї і традиції – основа духовної культури українців. 1. К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський про необхідність відродження народних звичаїв, традицій. […]...
- КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ Українська література 6 клас КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО… КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛІРИКА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ До літнього циклу календарно-обрядової лірики належать так звані русальні пісні. Вони виконувалися у дні Зелених Свят. їх відзначають у сьому після Великодня неділю (п’ятдесятий день після Пасхи). Це свято ще називають Трійцею на честь Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Трійця – одне з найбільших […]...
- ДЕ ПРАЦЯ ТАМ І ПІСНЯ (весь рік трудовий у піснях) Життя українця важко уявити в розкошах і бездіяльності. Без зайвої скромності можна заявити, що наш народ – один із найпрацелюбніших у світі, але основна його відмінність полягає не в цьому. Прагнення перетворити навіть буденну одноманітну працю, важкий тягар фізичної напруги на свято, уміння оспівати труд, піднести його до рівня Божого дару та “оздобити” у яскраві […]...
- Розмаїття українських пісень Навчаючись у школі, ми читали твори усної народної творчості. Народні пісні вивчали щороку. А коли в сьомому класі я ознайомилася із ліричними піснями, то ще раз переконалась, що не дарма говорять, що українці – співуча нація. Пісня була моєму народові оберегом усе життя, була найближчим товаришем, допомагала в найтяжчі хвилини лихоліть. Але в кожну епоху […]...
- ПИСАРЕВСЬКИЙ СТЕПАН ПИСАРЕВСЬКИЙ СТЕПАН (псевд. Стецько Шерепаря, 80-ті роки XVIII ст., слобода Вовча, тепер м. Вовчанськ Харківської обл. – 03.02.1839, там само) – письменник – романтик. Батько поета П. Писаревського. Навчався в Харківській духовній семінарії. З 1818 р. – священик у Харкові, Богодухові й на селі. Став протоієреєм; кілька разів його усували від виконання обов’язків у зв’язку […]...
- Розмаїття та краса українських пісень Навчаючись у школі, ми читали твори усної народної творчості. Народні пісні вивчали щороку. А коли в сьомому класі я ознайомилася із ліричними піснями, то ще раз переконалась, що не дарма говорять, що українці – співуча нація. Пісня була моєму народові оберегом усе життя, була найближчим товаришем, допомагала в найтяжчі хвилини лихоліть. Але в кожну епоху […]...
- Елементи язичницьких вірувань у весільних дійствах (за народною драмою “Весілля”) – ІІ варіант 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант У весільній обрядовості збереглося чимало прадавніх язичницьких елементів, які з часом вже втратили свій первісний смисл, але народ їх дотримується за традицією, “бо так треба”. Вважалося, що шлюб буде щасливим тільки в тому випадку, коли молоді та їхня численна рідня виконають певні ритуали з походами, танцями, піснями, […]...
- Запорожская старина “Запорожская старина” – фольклорні й історико-літературні збірки, упорядковані і видані І. Срезневським у Харкові 1833-38 в шести випусках. Основну частину змісту складали історичні пісні і думи XVI-XVTII ст. (“Втеча трьох братів із города Азова”, “Отступник Тетаренко”, “Надгробна пісня Чураю”, “Подвиги Сави Чалого”, “Мазепа” та ін.), а також народні перекази, легенди, уривки з козацьких літописів, “Історії […]...
- Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика “Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (1874-1904)” – збірник на пошану письменника і громадсько-культурного діяча. Вийшов 1905 у Львові заходом ювілейного комітету, до якого входили В. Стефаник, М. Лозинський та ін. Відкривається портретом ювіляра, фотографіями його родини, загальним описом святкування ювілею у Львові та інших містах Галичини й Буковини. Містить вірш-співанку М. Павлика “За що?”, його […]...
- Весільні пісні Весільні пісні – вид традиційної родинно-обрядової народної пісенності, який є органічним складником весільних обрядових дій. Саме зв’язок з обрядовими весільними діями (заручини, плетення вінка, убирання гільця, випікання короваю, посад, розплітання коси молодої, її викуп і прощання з родиною, переїзд до молодого тощо) відрізняє В. п. як змістом, так і способом виконанння від інших ліричних пісень, […]...
- Родинно-обрядові пісні – українська література ПАСПОРТ ДО ТЕМИ Родинно-обрядові пісні – найдавніші за походженням, пройшли багатовіковий розвиток і побутують у народі до наших днів. Родинно-обрядові пісні супроводжують людину все життя – від народження й до смерті. Цикли: весільні; колискові; плачі й голосіння. Найбільш різноманітним серед родинно-обрядових пісень є весільний цикл. Він органічно входить у весільне дійство, яке умовно можна поділити […]...
- Значення обряду весілля – Народна драма Усна народна творчість Народна драма Значення обряду весілля Весілля є відображенням світогляду, моралі та етичних уявлень народу про суспільні та родинні стосунки на певному етапі розвитку суспільства, культури. Найперші відомості про давні форми шлюбу у східних слов’ян були зафіксовані ще у літописах. Але найдавніші записи про українське весілля зробив французький інженер Г.-Л. де Боплан у […]...
- Кобзар – символ України (“Тарасова ніч”) – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Кобзар – символ України (“Тарасова ніч”) Кобзарі були творцями традицій, дум. складали історичні, героїчні пісні та передавали їх нащадкам. Своє мистецтво вони виявляли супроводом – грою на кобзі, лірі або бандурі. Звідси і назви народних співців – бандуристи, […]...
- Опис звичаїв та новорічних обрядів українського народу (за оповіданням “Новолітування”) – І варіант – БОРИС ХАРЧУК ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ I варіант З оповідання “Новолітування” я дізнався про обряди українського народу, які проводяться під час новорічних свят. Звичаї ці дуже цікаві і несуть в собі глибокий зміст. Я дізнався, що під час святкової вечері треба покласти на стіл сіно, а на покутті поставити житній сніп. В святковий вечір треба ставити дванадцять […]...
- Народні обряди Народні обряди В українських обрядах та традиціях бринить душа народу. Важко уявити Різдво без куті, Великдень – без писанки, Святу Трійцю – без клечання. Кутя – символ урожаю, писанка – народження весняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів. Ці ритуали виникли на зорі людства, були тісно пов’язані з міфологією, трудовою […]...
- ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР (псевд. – Кондратович Ф., Сірко Ф., Яструбець та ін.; 17.03.1847, с. Крячківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 30.06.1918, м. Жлобин, тепер Гомельської обл., Білорусь) – антрополог, етнограф, археолог, фольклорист, публіцист, громадський діяч, видавець. Походив із старовинного козацького роду. Після закінчення Ніжинської гімназії (1865) навчався у Новоросійському (Одеса) і Київському університетах. В […]...
- Краса і велич української пісні (за твором М. Рильського “Пісні”) Максим Тадейович Рильський – один із кращих українських поетів, творчість якого стала справжньою класикою української літератури. Це був поет, який поєднував у собі найтоншу майстерність ліричного поета з допитливим розумом дослідника. І саме як дослідника його дуже цікавила українська пісня, любов до якої йому передали батьки – мати – проста селянка, що знала безліч українських […]...
- КУЗЬМЕНКО ПЕТРО КУЗЬМЕНКО ПЕТРО (1831, м. Понорниця, тепер Чернігівської обл. – 1867 або 1874, х. Потітківський Коропського р-ну Чернігівської обл.) – поет, прозаїк, педагог, краєзнавець, фольклорист, етнограф. Народився в родині дяка. Навчався в Чернігівській духовній семінарії, але курсу не закінчив. Став дяком, згодом учителював. Літературну діяльність почав із етнографічних статей у “Черниговских губернских ведомостях” (“Сила родительского заклятия”, […]...