Покальчук Юрій Володимирович Озерний вітер
Повість “Озерний вітер” заводить читача у химерний світ дохристиянської міфології України. Озерний княжич Волин, що живе у світі русалок і змієлюдів, перелесників і вовкулаків та інших лісових демонів, торкнувшись людського кохання проходить складний шлях утверджень і втрат. Любов і війна, різноманітні перебіги сьогоденного життя від галичини до Ріо-де-Женейро переплетені завжди у напружних, нераз фантастичних сюжетних повротах і в інших творах цієї книжки.
Зеленава вода спалахнула тисячами золотих іскринок в ту мить, коли сонне
Сьогодні був саме той день. Саме в такі дні, як сьогодні, набирала весна того розмаху і сили, коли за нею вже відчувалося тепло, а потім і гаряче літо. У такий день,
Кожного року, коли воду Озера врешті починає зігрівати отой найпотужніший промінь, який, розскочившись у глибинах безліччю сонячних зайчиків, засвічує світло весни і на дні Озера, прокидається до життя підводне царство Царівни О.
Вона давно чекала цього знаку сонця, саме цього променя, ще відтоді, як зійшла з Озера крига і забовваніли на деревах перші бруньки.
Царівна О вийшла з води, закутана у довгі свої коси. Волосся повивало її оголене тіло мовби темнозеленою шаллю чи хусткою, кінці якої спадали до п’ят. Ледь торкаючись води, вона ніби стояла і водночас линула поверхнею Озера зі швидкістю, якої бажалося їй.
Вона обходила береги Озера, розкидаючи теплий мул з озерного дна, у такий спосіб пробуджуючи до життя поснулі кущі й дерева, трави і верболози, усю прибережну рослинність. Все було як завжди. Все було гаразд, наставала весна.
Царівна впорала свої найнагальніші справи і знову занурилася на дно Озера. Ще могла трохи спочити, дозволити собі улюблені підводні ігри, знову поринути всім єством тільки й тільки у той обшир, який належав цілком і повністю саме їй. І більше нікому. Вона була Володаркою Озера, а що Озеро було найбільшим в усій пущі, то Царівна О була володаркою усіх озер, усього Озерного краю, усього того, що в цім краї було пов’язане із життям води й у воді.
Цього ж дня, коли райдужній промінь проник у глибінь Озера і воно засвітилося зсередини, в центрі озерного свічада раптом випірнула, з силою вириваючись з води більш ніж до пояса і тягнучись обличчям до сонця, струнка постать з густим волоссям по плечі.
Веселий сміх залунав над Озером, і спритні худорляві руки замигтіли у воді. Легко і швидко озерний мешканець поплив до берега.
На берег він просто вискочив і, пробігши кілька кроків по біленькому озерному піску, що встеляв прибережне плесо, дістався гартованого часом товстезного дерева, яке невідомо вже коли збили буря й блискавиця, не вирвавши, однак, його з корінням, не пошкодивши зв’язку з землею, а лише пригнувши стовбур до землі.
Враз вистрибнувши на дерево, він простягнувся на ньому, випростався горічерева і завмер у приємній дрімоті під ніжним промінням весняного сонця.
Це був хлопчик у тому ранньому підлітковому віці, щойно з дитинства, коли тільки-но проступають ознаки майбутньої дорослості і навіть неоковирність чи незграбність не псують враження, а лише викликають замилування.
Озерний мешканець лежав голий проти сонця, і було видно, що худорляве тіло, поза сумнівом, гарно сформоване вже тепер. Природа відміряла йому усе пропорційно настільки, що важко було б тут говорити про якусь незграбність.
Його довге густе волосся, що здавалося зеленим, коли він випірнув з Озера, підсихаючи на сонці, ставало світлішим, точніше – русявим з білявими переливами. Зараз, коли він спав, воно звисало на стовбур дерева розкішними пасмами.
Тонкі, виразні риси обличчя, правильний ніс, пухкуваті широкі вуста, міцне, вперте підборіддя, довгі пухнасті вії, темної, майже чорної барви, як і густі брови такого ж кольору, складалися в чарівливий образ.
Вії прикривали великі, трохи видовжені в кутиках очі, мінилися в кольорові від зеленого до пронизливо блакитного, залежно від того, яке довкілля оточувало їх володаря.
Отак виглядав Волин, озерний княжич, якого виростила й викохала Володарка Озера на втіху собі й радість усьому озерному князівству, усьому, що живе й бутує в глибокій поліській пущі, – живому й неживому, чарівному й звичайному, вічному, як Ліс і Озеро, й змінному, як квітка, як весна, як вітер, як дощ. І як Людина.
Відколи він пам’ятав себе, жив на дні Озера, там же й впокорювався в зимовому сні.
Весна, прихід тепла завжди означали для нього початок чудового періоду – повного пригод, розваг з друзями і нових пізнань. О цій порі року всі пробуджувалися від сну, всі знаходили одне одного, зустрічались, бавилися і виконували належне їм згідно з їхнім природним призначенням. Жили.
А коли настала осінь, холодало, з початком заморозків, опускався Волин разом із Царівною О на дно Озера і після прощального бенкету засинав у знемозі від утоми за ціле літо, аби прокинутися знову навесні і поринути у вири літніх буянь.
Раз по раз виникало у нього питання і бажання спізнати більше про себе і про довколишній світ. Але відповіді на найголовніше питання не давав йому ніхто, бо, певне, ніхто й не знав справжньої відповіді.
Багато знала Царівна О. Їй належало знати, вона ж бо була Володаркою Озера, Озерного краю.
Вона знала й те, що бентежило Волина, що викликало у нього неспокій, що виринало несподівано серед усіх ігр і розваг, пестощів і шалів.
Царівна О могла і не могла розповісти Волинові найголовнішого, бо це могло б означати руїну, коловерть, зміну, небезпеку для їхніх взаємин, для усього того ладу, того внутрішнього миру, в якому жив Волин.
Перша відповідь була дуже проста – саме Царівна О створила Волина таким, яким він був зараз, створила його для себе, бо закохалась у дітвака, і раптом заманулося їй виростити собі коханця, назавжди юного і прекрасного. Так з’явився Волин на дні Озера. Чи краще сказати – ось чому з’явився Волин в Озерному краї.
Колись дуже давно (хто може виміряти той час!) із родини, яка прихистилася біля лісового озера, зник хлопчик. Ясноокий і високочолий, світловолосий і стрункий. Жив він перед тим у людській родині, мав батька й матір, братів і сестер.
Але якось життєва буря – чи то й війна, чи то мор – вибила людей на час із їхніх родових гнізд, і вони заглибились у ліси й пущу, аби перечекати лиху пору, аж доки можна буде повернутися в домівку.
Волин зростав у лісі напрочуд добре, знав чимало з його таємниць. Лісові трави і звірі з раннього дитинства були хлопчикові друзями, відкривали йому свої таїни. Перше розуміння лісу перейшло до Волина від бабусі, яка зналася на лікуванні й чаклуванні. Бабуся вчила Волина і приказувала: “Це тобі не вічне життя, дитинко! Доля в тебе нелегка, виняткова!
Ти у нас зірочка в небі, ясне світло! Аби ж ти лишався з нами довше, приніс би нам щастя!”
Батьки Волина сміялися і було навіть лаяли стару: “Що ти таке кажеш, бабо? Дивись, ще наврочиш!”
Баба відказувала: “Я віщую лиш те, що зірки пророчать, що написано у Книзі життя! Кажу, що бачу, дарма мене звинувачуєте! Доля в нього особлива! Він буде над усіма, для всіх, усіма люблений…”
Бабуся померла, коли вони ще жили в селі і Волин мав десь із дев’ять років. Він дуже побивався за бабусею, бо без неї почув себе раптом, навіть при батькові й матері, ніби самотнім.
Як вона померла, пішло усе в родині невлад, одне лихо за одним почали стукати у двері, аж доки не наскочила справжня біда – чужинське нашестя – і не вигнало усю родину світ за очі з рідної хати.
Бабусю поховали на околиці села, неподалік від садиби Волинових батьків. Не минуло й року, як виросла на могилі розлога калина, та ще й на диво одразу ж заплодоносила. Маленький Волин часто приходив туди, сідав під деревом і подумки розмовляв з бабусею.
Йому не раз здавалося, що він чує її, що говорить вона до нього шерехом калинових листочків, усміхається калиновими ягодами, повними і червоними, хоч усього їх вродило першого літа три брості.
Волинові якось дня тихенько нашурхотіла на вухо саме калина, що надходить біда. Він розповів усе вдома, і батько його, Стир, спершу посміявся з його слів, а потім споважнішав.
Якщо бабуся говорила з онуком і з тамтого світу його попереджала, то могло бути правдою. Видно, коли відходила вона у потойбічний світ, що зветься Нав, то запримітила собі стежку, якою йшла. А такій людині, кажуть мудрі, боги можуть посприяти повернутися у наш, людський, світ, який зоветься Яв. Є ще й третій світ – Прав, але це вже світ, у якому живуть лише Ті, що все знають, Боги Світу.
Related posts:
- Покальчук Юрій Володимирович Безмежність Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 222 с. – С. 159-221. Весна на Прикарпатті приходить швидко і враз. Повітря полонить густий запах зелені, котре якогось дня, ще наприкінці березня, раптом народжується в повітрі і вже не полишає його до пізньої осені, а скоріше до зими. […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Хлопці від Катеринки Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 222 с. – С. 125-158. Вийду я на гopy, Гляну на село, Шиє мати торбу, Їду в ФЗУ. (народне) Катерина була щаслива. Вона носилася з Петровим листом по всьому місту, читала його усім своїм подругам і знайомим, часом майже […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Заборонені ігри Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 222 с. – С. 3-124. Ми завжди прагнемо дістатись Забороненого і бажаємо недозволеного. Овідій. “Мистецтво кохання” Травнева ніч виливалась на землю, зараз яскраво-чорна із сліпучими чистими зорями – ні хмаринки на небі. Ніби розпечений, майже червоний місяць і зоря […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Блакитне сонце Дзвоник у двері був різкий і довгий. Я здригнувся, вже хвилин із десять неспроможний зсунутися з мертвої крапки в оповіданні, яке нещодавно здавалось мені геть виплануваним, але з’ясувалось, коли узявся писати, сповненим численних сюжетних і психологічних дір. Я відчув себе нездарою і тупарем. Замислився над тим, що мало читаю порядної наукової і художньої літератури, дискваліфікуюсь, […]...
- СТЕПАН ЖУПАНИН. НАМАЛЮЮ ВІТЕР. ЛІНА КОСТЕНКО. ЯКЩО НЕ МОЖЕШ ВІТЕР ЗМАЛЮВАТИ Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; формувати вміння працювати над текстом, аналізувати його зміст; навчати помічати в поетичних творах образні вислови, які допомагають уявити описані картини; розвивати зв’язне мовлення, образне мислення, творчу уяву учнів; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА Гра “Письменник” – Правильно прочитайте зашифрований […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ВІТЕР ВІЄ-ПОВІВАЄ… ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ Мета: поглиблювати знання учнів про творчість Т. Г. Шевченка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів, уміння добирати потрібну інтонацію під час читання; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення, творчу уяву; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (за вибором учителя) III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ Гра “Хто краще?” Конкурс […]...
- Володимир Володимирович Маяковський Володимир Володимирович Маяковський – видатний поет російського художнього авангарду, поет-новатор, творець оригінальної системи віршування, що помітно вплинула на розвиток поезії XX століття. Володимир Маяковський народився в родині лісничого неподалік від міста Кутаїсі. У дев’ятирічному віці почав учитися в кутаїській гімназії. У 1906 році, після смерті батька, родина Маяковських переїжджає до Москви, там Володимир продовжує своє […]...
- Кисельов Леонід Володимирович Тато оповідають Я в село приїхав дурний. Бригадир загадає копать траншеї. А ввечері поперек ниє страшенно. Чвалиш додому вже сам не свій. А мій господар тягне з бурта (хоч цілий день робив, як проклятий) Великий лантух. Дозволили взяти Картоплі гнилої – для скота. Ідеш з ним і міркуєш так (а в ніс від лантуха сморід винний): Чого […]...
- Вітер у легендах українців Народ завжди наділяв вітер людськими рисами. Звідки беруться вітри? Де вони зароджуються? Давні люди припускали, що по чотирьох кінцях світу стоять чотири чоловіки з товстими губами і довжелезними вусами. Разом вони дмухали – коли сильніше, коли слабше. Зустрічається в легендах образ сердитого діда з дванадцятьма сестрами-помічницями. Щоб не накликати бурі чи негоди, діда треба задобрювати. […]...
- Еміль Верхарн Вітер Еміль Верхарн Вітер Перекладач: Ю. Клен Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. На голих і безкраїх нивах Вітрами трубить Листопад; На довгих нивах, В дощах, у зливах, Він б’ється крилами об стріхи хат, У сурми дме серед левад; В дощах, у […]...
- Скорочено – ПРО ВІТЕР Молотив один господар зерно. А як змолотив, розпочав віяти його. Але вітер постійно йому заважав: стане чоловік на тому боці, і вітер також по тому боці дме; стане на іншому – і вітер вже там. Розсердився господар, схопив ніж і кинув його у бік вітру. Той одразу щез. І вже, здавалося б, нічого не перешкоджало […]...
- НАБОКОВ, Володимир Володимирович (1899 – 1977) НАБОКОВ, Володимир Володимирович (Набоков, Владимир Владимирович – 23.04.1899, Санкт-Петербург – 12.07. 1977, Лозанна, Швейцарія) – російсько-американський письменник. Народився у сім’ї вченого і політика, нащадка татарського князя Набока Мурзи, Володимира Дмитровича Набокова, відомого юриста і громадського діяча, одного з лідерів Конституційно-демократичної (кадетської) партії, члена Державної Думи. Батько Набокова був англоманом, тому англійську мову […]...
- Ділан Томас Коли осінній вітер Ділан Томас Коли осінній вітер… Перекладач: В. Моляко Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Коли осінній вітер крижану Простяг вже руку до мого волосся, І тінь моя й дерев – усе злилося Край моря у химерну тінь одну, І промінь сонця […]...
- “Не кидай слова на вітер” Всі ми люди і всі ми постійно розмовляємо, дискутуємо, ведемо про щось мову. Комусь може здатися, що розмова сам по собі – це завжди стрясання повітря, порожня балаканина, яка не має ніяких наслідків. Дійсно, в сучасному світі цінність слова стала значно нижче, ніж вона була раніше. Саме з цієї причини в даний час нікому на […]...
- ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ СОСЮРА В. Сосюра народився 6 січня 1898р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, працювала в домашньому господарстві, батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем, добре малював і співав. Дитинство поета минає на Донбасі. Родина Сосюр оселяється […]...
- Про вітер Скорочено Один господар змолотив зерно й почав його віяти. А вітер усе йому заважав. От чоловік і кинув спересердя у нього ніж. Вітер щез, але чоловікові перестало таланити: за що не візьметься – погано скінчить. Пішов чоловік у світ, покинувши господарство. Приходить до одного села, проситься до якоїсь хати переночувати, а господар каже, що не може […]...
- Твір на тему: “Не кидай слова на вітер” Всі ми люди і всі ми постійно розмовляємо, дискутуємо, ведемо про щось мову. Комусь може здатися, що розмова сам по собі – це завжди стрясання повітря, порожня балаканина, яка не має ніяких наслідків. Дійсно, в сучасному світі цінність слова стала значно нижче, ніж вона була раніше. Саме з цієї причини в даний час нікому на […]...
- ХЛЄБНІКОВ, Велимир Володимирович (1885 – 1922) ХЛЄБНІКОВ, Велимир Володимирович (Хлебников, Велимир Владимирович – 28.10.1885, с. Малі Дербети Астраханської губ. – 28.06.1922, с. Санталово Новгородської губ.) – російський поет. Батько поета, Володимир Олексійович Хлєбніков, – вчений, один з організаторів Астраханського заповідника, “шанувальник Дарвіна і Толстого, великий знавець царства птахів, що вивчав їх ціле життя” (автобіографічна “Анкета”, 1914); мати, Катерина […]...
- Тема трагічної долі митця у поезії І. Франка “Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер Виє” Поезія І. Франка “Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє… ” наділена чарівною притягальною силою. Вона не просто служить об’єктом читацької насолоди, а зачаровує читача, приголомшує його своєю глибиною й завершеністю. Основна тема твору – творча трагедія митця – розробляється в оригінальній художній формі. Вірш було написано 20 листопада 1901 року, а вперше надруковано вже у наступному […]...
- Василь Володимирович Биков Реферат на тему: Василь Володимирович Биков План 1. Короткі відомості про життя В. Бикова… … … … … … … … … … … … .ст.1 2. Повість Василя Бикова “Облава”… … … … … … … … … … … … … … … … .ст.2 3. Смерть і висновки творчості В. Бикова… … […]...
- Сергій Володимирович Михалков Сергій Володимирович Михалков народився в 1913 році в Москві в сім’ї вченого-птахівника В. А. Михалкова. Казки Пушкіна, байки Крилова, вірші Лермонтова, Некрасова були першими улюбленими книгами майбутнього поета. Пізніше батько познайомив його з віршами Маяковського, Єсеніна, Дем’яна Бєдного, які дуже вплинули на перші дитячі віршовані досвіди Сергія Михалкова. В 1928 році в журналі “На підйомі” […]...
- Про вітер скорочено – Міфи та легенди українців Один господар змолотив зерно й почав його віяти. А вітер усе йому заважав. От чоловік і кинув спересердя у нього ніж. Вітер щез, але чоловікові перестало таланити: за що не візьметься – погано скінчить. Пішов чоловік у світ, покинувши господарство. Приходить до одного села, проситься до якоїсь хати переночувати, а господар каже, що не може […]...
- “Я народився вільним, як вітер…” (“Простак”) Просвітництво кінця XVІІІ -” початку XІX століття називають літературною епохою, що сколихнула літературне життя. Це був початок виникнення сентименталізму як, напряму в літературі, з’явився новий жанр, що продовжує свій розвиток і донині, – це філософська повість. Серед засновників нового жанру був і Вольтер – відомий на той час письменник-гуманіст. Неперевершені за змістом і філософським осмисленням […]...
- Володимир Володимирович Маяковський (1893-1930) Володимир Володимирович Маяковський – поет-новатор, драматург, публіцист, художник, творець оригінальної системи віршування, що помітно вплинула на розвиток модерністської поезії XX століття. Народився він у зубожілій дворянській родині неподалік від міста Кутаїсі. Навчання розпочав у місцевій гімназії, але через раптову смерть батька разом з матір’ю та двома сестрами переїхав до Москви, де й продовжив свою освіту […]...
- Молюсь і вірю. Вітер грає – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ Скорочено Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя. Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять […]...
- Юрій Милославський герой роману “Юрій Милославський, або Росіяни в 1612 році” Юрій Милославський герой історичного роману М. Н. Загоскина “Юрій Милославський, або Росіяни в 1612 році” (1829). Ю. М., вигаданий персонаж, поміщений автором в епоху неясного часу. Змушений присягнути польському королевичеві Владиславові – претендентові на російський трон, – Ю. М. попадає в гущавину подій, пов’язаних з формуванням народного ополчення в Нижньому Новгороді під керівництвом Минина й […]...
- ЗОЛОТА КІСОЧКА – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – Юрій Федькович УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ Юрій Федькович ЗОЛОТА КІСОЧКА Була то раз одна вдовиця-стариця1 та мала лиш одним одну доньку. Але та їй донька була така красна, як сонечко, а коси мала золоті, по саму землю. А мати каже раз до неї: – А знаєш ти, доню, що? Твій отець покійний заручив тебе […]...
- Великі українці. Віталій Володимирович Кличко – Твір-біографічний опис Віталій Володимирович Кличко народився 19 липня 1971 року, в селі Біловодське, Киргизія. В 1995 році Віталій закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут, далі вчився в аспірантурі Національного університету фізичної культури і спорту України, захистив кандидатську дисертацію по темі: “Бокс: теорія і методика спортивного відбору” в Національному університеті фізичного виховання і спорту України в лютому 2000 року. Відомий, […]...
- МІФ ПРО ВІТЕР – НАРОДНА КОЛЯДКА Молотив один господар. Як змолотив, розпочав віяти зерно і ані, дай Боже, звіяти; він собі стане на тім боці, і вітер також по тім боці дує; він стане на другім боці, і вітер по другім боці дує; так йому все помішав, що не міг cі ради дати. Відтак розсердився, схопив ніж і верг ним, а […]...
- Про вітер – українська міфологія Молотив один господар. Як змолотив, розпочав віяти зерно і ані, дай Боже, звіяти; він собі стане на тім боці, і вітер також по тім боці дує; він стане на другім боці, і вітер по другім боці дує; так йому все помішав, що не міг сі ради дати. Відтак розсердився, схопив ніж і верг ним, а […]...
- Розповідь про вітер Мало хто з нас може сказати, що любить вітер. В думках одразу зринають картини холодної та вогкої днини. Вітер здуває з дерев останнє пожовкле листя, а дощ барабанить по стріхах та карнизах. Або навіть гірше, коли взимку люта хурделиця замітає дома и дороги. Небо стає сіро-білим і ледь-ледь проступають в такій хуртовини силуети будівель. У […]...
- Вітер – твір-опис явища природи Вітер Потік повітря, спрямований переважно в горизонтальному напрямку – це вітер. Дане природне явище класифікується по швидкості, області поширення, силам, що викликають його, масштабам і рівню впливу на навколишнє середовище. Звідки дме вітер? Метеорологічна класифікація вітру складається з показників сили явища, напрямку і його тривалості. Шквалами називають сильні переміщення повітря й пориви вітру середньої тривалості. […]...
- Із-за гори вітер віє – Народна лірика ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ Із-за гори вітер віє, А в долині тихо, Добре було на Вкраїні, А тепера лихо. За молодих панів стало Трудно на роботу: Увесь тиждень на панщині, А собі в суботу. А в неділю до схід сонця В усі дзвони дзвонять, Десятники підвіконню На панщину гонять. Чоловікам за неводом Раненько вставати, Старим […]...
- Народна пісня “Віє вітер на долину” Із давніх-давен пісня виражала радість і смуток, сподівання і мрії. До пісні зверталися при найрізноманітніших негодах і душевному неспокої. У ній можна почути сльози і веселий сміх, відлуння своїх почуттів, знайти мудру пораду і надійну підтримку. Усі важливі вияви сімейного життя відтворювалися у родинно-побутових піснях. До таких належить і народна пісня “Віє вітер на долину”. […]...
- Віє вітер на долину – Народна лірика ВІЄ ВІТЕР НА ДОЛИНУ Віє вітер на долину, Колише билину. Рід до роду листи пише Та на Україну. Пише листи розмаїті, Пише, розсилає Все на тую Україну, Де родину1 має. Ой роде ж мій, роде, Ой роде ж мій милий, Розійшовся по Вкраїні, Як туманець сивий. Туман сивий, туман синій, Піднімися вгору, З’їжджайтеся рід до […]...
- Віктор Забіла – Осінній вітер ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що од серця Тугу як би зносить, А осінній, що у лісі Мовби хто голосить. Із дерева лист зриває, Дуброва пустіє, Світить сонце, теє ж сонце, Да ба, вже не гріє. Пора прийшла, зима […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО “ТИХЕСЕНЬКО ВІТЕР ВІЄ…”, “ОН ГАЙ ЗЕЛЕНИЙ ПОХИЛИВСЬ…” II семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ (продовження) ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 1 Урок 54. ТАРАС ШЕВЧЕНКО “ТИХЕСЕНЬКО ВІТЕР ВІЄ…”, “ОН ГАЙ ЗЕЛЕНИЙ ПОХИЛИВСЬ…” Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка; удосконалювати навички правильного, виразного, швидкого читання; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати мовлення, критичне мислення, творчі здібності дітей; сприяти національному вихованню учнів. Хід уроку I. […]...
- Віє вітер на долину – пісні та романси невідомих авторів Віє вітер на долину, Колише билину. Рід до роду листи пише Та на Україну. Пише листи розмаїті, Пише, розсилає Все на тую Україну, Де родину має. Ой роде ж мій, роде, Ой роде ж мій милий, Розійшовся по Вкраїні, Як туманець сивий. Туман сивий, туман синій, Піднімися вгору, З’їжджайтеся рід до роду На любу розмову. […]...
- МОЛЮСЬ І ВІРЮ. ВІТЕР ГРАЄ… – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ МОЛЮСЬ І ВІРЮ. ВІТЕР ГРАЄ… Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє […]...
- Андрухович Юрій Ігорович Ефекти гальорки Того вечора звичний для віденської Опери аншлаг погрожував стати переаншлагом: по-перше, п’ятниця, по – друге, Моцарт і найпопсовіший з його шедеврів “Дон Джованні”, знаний у нас більше як “Дон-Жуан”, весела драма з елементами тріллера, сценографією Дзефіреллі та, по-третє, красивою смертю у фіналі, річ незмінна для віденської сцени (1869 p. при відкритті Опери грали саме її, […]...