Українські літературні стилі та напрями – Визначення

Related posts:

1. ЛІТЕРАТУРНІ НАПРЯМИ XVI-XIX СТОЛІТЬ З другої половини XVI по другу половину XIX століття набувають розвитку шість великих літературних напрямів: барокко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм і натуралізм. Усі вони охопили не лише літературну сферу, а й поширилися на інші види мистецтва. Так, барокко – це музика А. Вівальді, Г. Генделя та Й. С. Баха. Класицизм – архітектурний ансамбль Версаля та […]...
2. Індивідуальний стиль Індивідуальний стиль – іманентний (властивий його внутрішній природі) прояв істотних ознак таланту у конкретному художньому творі, мистецька документалізація своєрідності світосприйняття певного автора, його нахилу до ірраціонального чи раціонального мислення, до міметичних принципів (принципів уподібнення) чи розкутого образотворення, його естетичного смаку, що в сукупності формують неповторне духовне явище. Так, I. e. П. Тичини з яскравими рисами […]...
3. “Які стильові тенденції переважають в індивідуальному стилі письменника?” Стиль є індивідуальним втіленням художнього методу письменника. Та якщо метод визначає загальний напрям творчості автора, то його стиль відображає індивідуальні властивості художнього слова, яке використовує письменник. І якщо в методі можливо знайти лише загальні риси, які пов’язують певну групу митців, то у стилі проглядаються індивідуальні риси того чи іншого письменника: манера письма, особистий досвід, талант […]...
4. Літературні стилі БАРОКО (від лат. barocco – вигадливий, примхливий) – напрям у європейському мистецтві й літературі в період між Відродженням та класицизмом (XVІ-XVІІІ ст.). Це була складна і суперечлива перехідна доба в соціальному й духовному житті народів, яка характеризувалася руйнівними війнами, хаотичним станом суспільства, Гострою боротьбою ідей Відродження і Середньовіччя, становленням нових уявлень про людину і світ. […]...
5. Дискурс – визначення Дискурс (міркування, промова, виступ, сукупність висловлювань) – способи, форми організації мовної діяльності (писемної чи усної), тексти. Одиницями дискурсу є конкретні висловлення, які функціонують у реальних історичних, суспільних і культурних умовах, а у своєму змісті и структурі відображають часовий аспект Дискурс уживається як стиль (романтичний, модерний, постмодер – нии), а також як ідіолект – індивідуальний стиль […]...
6. Домінанта Домінанта (лат. dominans, dominantis – панівний) – у мовознавстві – стрижневе слово синонімічного ряду, найбільш загальне за лексичним значенням, навколо якого групуються інші слова-синоніми. В літературознавстві Д. вживається для виділення в системі жанрів, стильових течій певного напряму і періоду провідного жанру, стилю, до яких вдається багато митців, а також характеризує ту особливість індивідуального стилю, яка […]...
7. Хрестоматія: Російсько-українські літературні зв’язки у творчості Гоголя Особливе місце займає творчість Гоголя в російсько-українських літературних зв’язках. М. Ф. Рильськ назвав Гоголя “золотим мостом” між духовними цінностями, створеними в росіянці й української літературах. О. Т. Гончар, виступаючи на міжнародному симпозіумі у Венеції в 1976 р., розвив цей удалий поетичний образ: “Своєю творчістю Гоголь звела воістину золотий міст, що з’єднує культури двох братніх народів […]...
8. ХУДОЖНІЙ (АБО ТВОРЧИЙ) МЕТОД Художній (або Творчий) метод – це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу. Саме поняття “метод” означає спосіб пізнання, поняття художнього методу – спосіб образного пізнання дійсності. Категорія художнього методу є однією з наймолодших у теорії літератури: вона виникла на рубежі 20- 30-х років XX століття в радянському літературознавстві та естетиці. Однак молодою є […]...
9. Романтизм – визначення Романтизм (франц. romantisme) – літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Термін “романтизм” упроваджують безпосередньо його перші представники – німецькі романтики. Причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучасну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях А. В. Шлегеля). До […]...
10. Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями Робота за таблицею “Літературний процес XX століття” Певні особливості літературного процесу розглядаються в межах таких історичних відрізків: Початок XXСт. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визнача­ються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцю­бинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 […]...
11. Які літературні течії набули свого розвитку в XX ст.? Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XІX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку XX ст. критичний реалізм вичерпав свої можливості і занепав. Розчарування письменників у цьому творчому методі зумовило появу натуралізму та неоромантизму, […]...
12. Літературний напрям Літературний напрям – відносно монолітна і внутрішньо упорядкована сукупність літературних (ідейно-художніх) тенденцій, усталена в ряді визначних чи епохальних творів, що з’явилися приблизно в один і той же час. Л. н. є важливим чинником літературного періоду. В межах одного літературного періоду може виступати кілька літературних напрямів, наприклад, у Просвітництві – класицизм, рококо, сентименталізм. Назва домінантного напряму […]...
13. Реалізм – визначення Реалізм (франц. realisme – матеріальний, предметний) – літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини […]...
14. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “ЛІТЕРАТУРА” Поняттям “література” користуються у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова літературою називається один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва – мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. Відомий галицький філолог В. Дом-бровський визначав свого часу літературу як “мистецтво, в якім ідея виражається у звукових […]...
15. НОВІТНІ НАПРЯМИ ТА ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ Постструктуралізм. Термін “постструктуралізм” увійшов до активного теоретико-літературного обігу в 70-ті роки XX століття. Постструктуралізм як напрям світового літературознавства є своєрідною реакцією науковців на теоретичні здобутки структуралізму. Одним з перших проти концепції знака, що домінувала в структуралізмі, виступив французький культуролог Мішель Фуко (1926-1984 pp.), автор відомих на Заході праць “Божевілля і культура: історія божевілля в епоху […]...
16. Художні напрями доби Просвітництва ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО § 1. ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ЛІТЕРАТУРНА ЕПОХА Художні напрями доби Просвітництва Як ідейний рух Просвітництво в художній творчості представлене різними напрямами. На зміну бароко в мистецтві XVIII ст. прийшов стиль рококо, з його вишуканістю форми, дотепною і примхливою грою словом. Поети цього напряму славили життя як свято миттєвих життєвих радощів. Для багатьох […]...
17. Літературні маніфести Літературні маніфести (лат. manifestus – очевидний, відкритий) – публічне проголошення одним або групою письменників своїх естетичних засад, платформ, завдань і намірів. Термін увійшов у вжиток у XIX ст., вживається в різних народів з неоднаковою частотою. Йому відповідають: декларація, програма, універсал. Близькими до нього за змістом і функціями є трактат, вступна стаття, передмова, звертання до читачів, […]...
18. Межа ХІХ-ХХ століття: основні тенденції та напрями розвитку літератури На межі ХІХ-ХХ століть передусім інтелектуальні верстви перевинають своєрідну світоглядну кризу, епоха сповнена якогось “порогу”, за яким – вселенські катастрофи й катаклізми. Це настрій – настрій декадансу, занепаду, неприйняття життя, смуток тощо. Декаданс це літературний напрям або течія. Не можна ставити його в однії ряд, скажімо, з реалізмом або символізмом, адже декадентські ноти можуть буги […]...
19. Стиль Стиль (лат. stilos – грифель для писання) – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Мистецтвознавство під С. розуміє те спільне, що об’єднує творчість ряду митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу. Тут С збігається з мистецьким напрямом, течією. Оскільки літературно-стильову течію започатковує оригінальний митець з яскраво вираженим світобаченням, неповторним письмом, […]...
20. Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
21. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ XIX століття виявилося надзвичайно плідним для розвитку європейської теорії літератури. У цей час інтенсивно розвиваються міжнаціональні зв’язки, поширюється культурний обмін, формується кілька наукових напрямів і шкіл, діяльність яких знаходить своїх прихильників і впродовж XX століття. Міфологічна школа. Фундаторами її були німецькі фольклористи Якоб Грімм (1785-1863 pp.) і Вільгельм Ірімм (1786-1859 pp.). Найповніше вчення німецьких філологів […]...
22. ВИЗНАЧЕННЯ КОМПОЗИЦІЇ Композицією (лат. compositio – складання, поєднання) називається форма побудови художнього твору, яка знаходить свій вияв у смислозначущому співвідношенні окремо взятих його частин. Незважаючи на те, що питання, які стосуються побудови художнього твору, з давніх-давен були предметом уваги теоретиків мистецтва, поняття композиції і по сьогоднішній день залишається одним з найменш досліджених у системі знань, пов’язаних з […]...
23. Сентименталізм – визначення Сентименталізм – напрям у європейській літературі, другої половини XVIII – початку ХІХ ст., що характеризується прагненням, відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору. Сентименталізм розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму. Сентименталізм дістав свою назву […]...
24. Поетичне мовлення Поетичне мовлення – мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою. Найбільш притаманне П. м. ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю. П. м. живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю. П. […]...
25. Взаємовплив Взаємовплив – обопільна дія двох або декількох явищ, яка спричиняє в кожному з них певні зміни, грунтується на взаємодії (див.: дія, Літературний вплив). У літературознавстві В. має два аспекти: 1) свідоме або мимовільне засвоєння інформації митцями-сучасниками один від одного в процесі спілкування. Такий процес, будучи контактним, діалогічним, обопільним, стає В.’ якщо в духовному світі його […]...
26. Віршовий розмір або метр – визначення Віршовий розмір або метр (грец. metron – міра) – поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору, власне – міра вірша, його загальна схема, з якою узгоджуються його елементи (ямбічний розмір, дактилічний розмір тощо). Ямб – двоскладовий віршований розмір з наголосом на другому складі (и-). Хорей – […]...
27. Літературні течії ХХ ст Літературні течії ХХ ст. Імпресіонізм – (від франц. – враження) – течія модернізму, яка визначається ушляхетнення, мінливих миттєвих відчуттівта переживань. Сформувався у Франції у кінці ХІХ ст. насамперед у малярстві (назва походить від картини К. Моне “Імпресія. Схід сонця” 1873) Представниками були К. Моне, О. Ренуар, Е. Деча. Основними завданнями вважали витончено передати свої миттєві […]...
28. ВИЗНАЧЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ Термін “художній образ” використовується в мистецтвознавстві у двох основних значеннях. У широкому розумінні образом називають специфічну форму відображення та пізнання дійсності в мистецтві, на відміну від тих форм зображення, якими користуються, з одного боку, в науці, з іншого – у повсякденно-практичній сфері людської життєдіяльності. У вузькому розумінні образом називають специфічну форму буття художнього твору в […]...
29. ЛІТЕРАТУРА XX СТ. Літературні течії XX століття ЛІТЕРАТУРА XX СТ. Літературні течії XX століття Імпресіонізм – (від французького – враження) – течія модернізму, яка визначається мінливими миттєвими відчуттями та переживаними. Сформувався у Франції у кінці XIX ст. насамперед у малярстві (назва походить від картини К. Моне “Імпресія. Схід сонця”, 1873). Представниками були К. Моне, О. Ренуар, Е. Дега. Основними завданнями імпресіоністи вважали […]...
30. Література як один з найважливіших виявів людської культури Література як один з найважливіших виявів людської культури існує не просто у вигляді окремих літературно-художніх творів, а як форма суспільної свідомості, явище соціально-історичного характеру. У процесі історичного розвитку в соціально-економічному, політичному та культурному житті суспільства відбуваються зміни, що зумовлюють і різноманітні зміни в літературі: оновлюються як принципи відображення життя письменниками, світоглядні та ідеологічні постулати, теми […]...
31. Визначення сюжету РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 5. СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 5.2. Сюжет художнього твору 5.2.1. Визначення сюжету Сюжетом (франц. sujet – предмет, тема) називають перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули. Категорія сюжету з’являється у зв’язку з необхідністю якось позначити специфічність предмета зображення у […]...
32. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ Індивідуальним втіленням художнього методу є стиль. Якщо метод визначає загальний напрям творчості, стиль віддзеркалює індивідуальні властивості художника слова. За влучним висловом Л. Тимофеева, “в методі знаходять насамперед те загальне, що пов’язує митців, а в стилі – те індивідуальне, що розділяє їх: особистий досвід, талант, манера письма та ін.”. С тил ь – це сукупність художніх […]...
33. Основні теоретико-літературні поняття в українській літературі Література – різновид мистецтва, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті. Письменник, стаючи автором твору, перевтілюється в таку особистість, яка добирає образи, творить предметний світ за власними законами, згідно з якими представляє читачеві ідеальне послання-висловлювання. Художній твір виникає як результат співтворчості […]...
34. У яких значеннях у сучасному літературознавстві вживається термін “стиль”? Словом stulos давні греки називали загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше – почерк того, хто пише, згодом – склад, саму манеру письма. В сучасному літературознавстві стиль – це засоби художньої виразності письменника в цілому, особливості тематики його творів, сюжетів, мови. Розрізняють стилі епохи (наприклад, стиль бароко, класицизму), напрямів і шкіл, а також стиль […]...
35. Лірика – визначення Лірика – Один із трьох родів художньої літератури, в якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. Певний віршовий твір або сукупність творів. Специфіка ліричної поезії полягає в тому, що людина присутня в ній не лише як автор, тобто об’єкт зображення, але і як її суб’єкт, що включений до […]...
36. Теоретика-літературні поняття – Давня українська література ІІ. Давня українська література Теоретика-літературні поняття Художній образ – узагальнена картина людського життя і навколишнього світу. (людина, природа, предмет, подія, явище), втілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою художника. Ця картина створюється за допомогою естетичного сприйняття, тобто з погляду прекрасного. У широкому розумінні образ – специфічна, відмінна від повсякденної, форма відображення та пізнання дійсності в […]...
37. Українські поети-романтики Література кінця XVIII – початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися “Енеїдою” І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання. Вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ’яненко, […]...
38. ЗНО – Теоретико-літературні поняття Художній образ – узагальнена картина людського життя і навколишнього світу (людина, природа, предмет, подія, явище), втілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою художника. Ця картина створюється за допомогою естетичного сприйняття, тобто з погляду прекрасного. У широкому розумінні образ – специфічна, відмінна від повсякденної, форма відображення та пізнання дійсності в мистецтві, 1 жанр ораторської і поетичної […]...
39. Напрями та жанри в літературі середньовіччя ! РЕФЕРАТ На тему: Напрями та жанри в літературі середньовіччя Література середніх віків мала переважно викривальне спрямування щодо існуючих порядків. Особливе місце займала поезія вагантів (від німецького – бродячі люди), які вперше з’явились у Німеччині і Франції. Творчість вагантів була вільнодумною, бешкетною, а отже дуже далекою від аскетичних ідеалів середньовіччя – вони оспівували безтурботні веселощі, […]...
40. Літературні твори Е. Т. А. Гофмана 1. Відомо, що просвітники вважали найбільшою цінністю людини її розум. А що стає центром уваги романтиків? Відповідь: Почуття, внутрішній світ людини. 2. Назвіть найвідоміші літературні твори Е. Т. А. Гофмана. Відповідь: “Крихітка Цахес”, “Лускунчик”, “Кавалер Глюк” та інші. 3. Чому Гофман змінює одне зі своїх імен Вільгельм на Амадей? Відповідь: На знак захоплення творчістю Моцарта. […]...