Влизько Олекса Федорович Парубоцьке
І
Гей, піду на села у веселім марші, Щоб за плугом взнати, чи поет і я! Сонце ти гаряче, братику мій старший, Мабуть, в тім і буде доленька моя!
Як і кожний, буду! В парубоцькім колі Вечором зі сміхом вийду на майдан. (Позабувши місто, де панелі голі, А на них самотній висиха каштан!)
Паруб’ята виб’ють закаблуки в танку, Виб’є серце тугу – спадщину гнилу! Громом реготати буду аж до ранку, З перуном ходити у шовкову млу!.
Налигаю місяць за срібляні роги (Все можливо, друзі, серцю юнака!) І пісні закину зорями під ноги Для дівчат веселих
Там на полонині, де в кущах омани, В сутінь біля ставу, а за ставом – млин, Безтурботно стану цілувать кохану, І зім’ятий буде пахнути полин.
Та замало буде тихої дороги. Усміхнеться неня: “Ну і басурман!” Налигаю місяць за срібляні роги, Шкереберть на ньому полечу в туман.
По далеких гонах, за далекі межі, Мовби на казковім чудо-кораблі,- Заберу в обійми у свої ведмежі Все, що є ясного на оцій землі!.
Сонце ти гаряче, братику мій старший, Мабуть, в тім і буде доленька моя, Щоб іти на села у веселім марші І за плугом взнати, чи поет і я! II
Чи не серце там ото упало У гарячу вечора долонь,
Чом сьогодні вдруге на майдані Я дарма мою кохану жду, І женуть імлою думи п’яні У простір, у безвість череду?
Так шалено тягнуть хороводи, Вибивають землю парубки, Та ніяк з холодної колоди Не зніму тремтячої руки…
…Де ж це ти, прийди, моя хороша! Де ж це ти, прийди, моя ясна!. …Золота завихрила пороша І завмерла дзвоном в ясенах…
Б’ється бубон тонко і зухвало, І дзвенять дзвіночки біля скронь… …Та чи серце там ото упало У гарячу вечора долонь? III
Розлилася зоряна коновка, І струмлять літавці, як вино, В кошениці, вистеленій шовком, За твоїм малесеньким вікном.
В’ється хміль, і серце хмелем бродить: Жду-пожду. Мо’, вийдеш на зорі? І здається, топлять серце води Океанів синіх і морів.
І здається, зовсім ні до чого Опівночі глупої краса… …Тільки тепло падає під ноги, Мовби порох місячний, роса…
Очеретом роги намантачив Журавлиний місяць… Суховій… …Як давно, либонь, уже не бачив Я твоїх тривожних чорних вій!
Ти прийшла! І б’ється серце вовком, І п’янять літавці, як вино, В кошениці, вистеленій шовком, В кошениці, вистеленій сном!.
Related posts:
- Влизько Олекса Федорович Дев’ята симфонія Монолог Вогню, вогню! Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о світе мій терновий, В обійми сонячні! Як теплий птах І птах вогненний облітаю серцем По всіх світах. Над людом простягаю Безмежні крила. Хай приходять всі Під їх покрови. Як не знайдуть раю, То знайдуть пекло молодих обіймів, Вселюдських, сильних, що під […]...
- Влизько Олекса Федорович Баляда про короткозоре Ельдорадо В далекі моря пішли кораблі З людьми, що набридли своїй землі. А людям набридла своя земля, Набридла людям ласка короля, І вони прийшли до портів іздаля. У людей по кишенях вітер гуляв, І чортик ножа виглядав з халяв. Був у них хаотично оздоблений ріт – Од легеньких пушків до великих борід, І кремезні руки, що […]...
- Влизько Олекса Федорович Баляда про остаточно короткозоре Ельдорадо В нудний океан пішов корабель З людьми, що втекли від своїх земель. Бо власна земля – холодна й німа, Бо власна земля, як завжди,- тюрма, А краща усюди, де нас нема. Конкістадори пливли, було! Від ромів і райн в голові гуло. Тепер над трубами жодних райн. Простий пароплав, без ніяких тайн, Компанії “Зюйд Амерікен Ляйн”. […]...
- Олекса Влизько Влизько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року на станції Боровйонка Крестецького повіту Новгородської губернії, де його батько служив дяком, псаломщиком. Там і почав навчання, а продовжив його на батьківщині діда – в с. Сингаївка на Звенигородщині. У 13 років важко перехворів на скарлатину і втратив слух. Ця травма компенсувалася вольовим розвитком пам’яті, начитаністю: книжка […]...
- Влизько Олекса – Біографія Влизько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року на станції Боровйонка Крестецького повіту Новгородської губернії, де його батько служив дяком, псаломщиком. Там і почав навчання, а продовжив його на батьківщині діда – в с. Сингаївка на Звенигородщині. У 13 років важко перехворів на скарлатину і втратив слух. Ця травма компенсувалася вольовим розвитком пам’яті, начитаністю: книжка […]...
- Драч Іван Федорович Балада про пера Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Перо сови мені на стіл упало, І стрепенулось дико і зухвало, І прошептало виклично: “Лови! Бери й пиши – пиши пером сови!” Я – жайвір по натурі. Не для мене Перо совине, хитромудро […]...
- Драч Іван Федорович “Як ховали два Майбороди Малишка…” Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Як ховали два Майбороди Малишка, Як землі закривалася чорна книжка, Як земля проковтнула усе, що могла, – Від східних зіниць до гіркого чола, Від карого усміху до любистку розмови, Від сліпучого успіху, від […]...
- Глібов Леонід Іванович Квіти У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: От-от – дивись […]...
- Драч Іван Федорович Реквієм Павлові Тичині Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Закочувалось за вечірній пруг Тичинине золотооке сонце. Він ще не знав про це, а вже Вона ходила Навшпиньках по його кімнаті-хаті, І до книжок принюхувалась ласо, І вже косу поставила на покуті, Ледь […]...
- Драч Іван Федорович Троє яблук циганок Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Коли юна вдова, Як громом побита яблуня, Наша вчителька перша Фросина Федотівна Комашко Ридала біля трьох своїх хлопців – Шури, Володі і Толі, Коли найгарніша учителька, В яку ми були закохані Первісною чистотою […]...
- Скарб – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО скорочено ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО Скарб Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка – Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. […]...
- Скарб скорочено – Олекса Стороженко Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка – Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. І що то […]...
- Скорочено повести Іван Федорович Шпонька і його тіточка Гоголя Н. В Іван Федорович Шпонька і його тіточка Цю історію розповів Степан, що приїжджав з Гадяча, Іванович Курочка. Чотири роки Іван Федорович Шпонька у відставці живе на своєму хуторі Витребеньки. Коли він був ще Ванюшею, то слил старанним, виконавчим і тихим хлопчиком. Але один випадок сильно вплинув на його життя. У школі вчитель латинської мови був великий […]...
- Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович Маруся Часто менi приходить на думку: чого б то чоловiковi так дуже пристращатись на сiм свiтi до чого-небудь, не то щоб до якої вещi, а то хоч би i до наймилiших людей: жiнки, дiточок, щирих приятелей i других? Перше усього подумаймо: чи ми ж на сiм свiтi вiчнi? I що є у нас, хоч скотинка, хоч […]...
- Сидить ведмідь на копі – Жниварські пісні СИДИТЬ ВЕДМІДЬ НА КОПІ1 Сидить ведмідь на копі, Дивується бороді2: – Ой диво мені Об тій бороді! Ой чия ж то борода Чорним шовком увита? Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита? Іванова борода Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита! Василева борода Мачулами увита, А смолою улита. 1 Жартівлива пісня під час завивання “бороди” після закінчення жнив. 2 […]...
- Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович Конотопська відьма I Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, у новiй свiтлицi, що вiдгородив вiд противної хати, конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Хоч парень собi i чепурний був, а тут i у недiленьку святу не брав бiлої сорочки, та й – прощайте у сiм словi – китаєвих синiх штанiв на нiч не знiмав, так, сердека, […]...
- ТЕПЛИЙ ОЛЕКСА 30 березня знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо й, відповідно, багато меду. Якщо ж сніг іще не зійшов, морози ще досить сильні, то пасічники обмежуються примовляннями, зверненими до бджіл, аби […]...
- СКАРБ – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО (1806-1874) Українська література 7 клас – Л. Т. Коваленко – Освіта 2015 “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО (1806-1874) СКАРБ Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка […]...
- Скарб (скорочено) – Староженко Олекса Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти. Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку – навіщо такого лінивого […]...
- Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович Салдацький патрет Був собi колись-то якийсь-то маляр… ось на умi мотається, як його звали, та не згадаю… Ну, дарма; маляр та й маляр. I що то був за скусний! Там морока його зна, як то гарно малював! Чи ви, братики, що читаєте або слухаєте сюю книжку, думаєте, що вiн так малював собi просто, абияк, що тiльки розмiша […]...
- Драч Іван Федорович Крила Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, кому – фотонні ракети, Кому – солі до бараболі, кому […]...
- Драч Іван Федорович Барвінок Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Я пам’ятаю їх, барвінків, навесні. Цвіли вони, синющі, навісні, Такі блакитні, буйні, небоокі, Такі безжальні і такі жорстокі. Цвіли вони на всіх моїх могилах, На всіх зелених, з вітром в чубі, схилах, Де […]...
- Драч Іван Федорович Таємниця Був похорон. Були промови. Був холод склеплених повік. В труні без мови і обмови Лежав відомий чоловік. На марах ще сосновий човен Чекав підземної плавби – На дні таємних улоговин Уже розсунулись гроби. Тужила зридано дружина. Сини вернигори були. Машини на гарячих шинах Сніг, мов копитами, гребли. Студив оркестр чоло гаряче. Вуста торкалися чола. Земля […]...
- Драч Іван Федорович Балада про Кармалюка Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Прив’язали, примоцювали, гей, мотуззям Устима, лицаря, гей, Кармалюка До кобили дубової, до позорища Три екзекутори та й четвертий кат. Як один екзекутор шкірив зуби іржаві, Як другий екзекутор дрижав у пропасниці, Як третій […]...
- Драч Іван Федорович Балада золотої Цибулі Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Звичайна цибулина – Зоря нужденних. Пабло Неруда Вона – золотощока богиня продажних ринків – Маятником погойдується в гроні вінка, Обнявши за шию горбату тітку Горпину. Вона – заплетена німфа в зів’ялі коси подруг, […]...
- Драч Іван Федорович Балада про усмішку Олесю Гончару Ваша усмішка – Ваша загадка, Олесю, Вашу лагідну усмішку – ватру вуст – Як Ви змогли пронести крізь фронти, Крізь морози фашистського мору, Як вберегли її світло дитинне, Коли слава стріляла в її пелюстки Зі ста золотих гармат?! Так, я кажу тут лише про людину І про знамено людини – про усмішку, Взяту […]...
- Драч Іван Федорович Свічка для Патріарха Боже це я Господи Це ми Господи ми українці Стаємо собою із малоросів Стадом ідемо гуртом Отарою за баранами Це ми повстаємо зі стада Стаємо людьми з овець Але ще надіємось на кожного Барана Дивний собор Володимирський Російська еліта старалась Врубелем Суриковим Васнецовим Йому гнути брови по-своєму А доля сучасна скрутнула І в’язи йому звернула […]...
- Драч Іван Федорович Калина на тому світі Я прокинувся на тому світі – На тому боці океану. Так. Чикаго, загодований снігами По зав’язку чи просто лиш по вуха, Ледь блимав жужмом хмарочосів, Вони стояли рівно, ряд у ряд, Немов патрони світла в патронташі За мною приїздили тричі, Аби забрати в недалекий Медісон. Літак пробивсь нарешті крізь сніги. Ми їхали на виступ в […]...
- ОЛЕКСА КОБЕЦЬ Олекса Варавва (псевдонім – Олекса Кобець) народився 28 березня 1889 року в сім’ї бідних хліборобів, які не могли йому дати матеріального забезпечення так, що вже на 14-му році життя, після закінчення канівської 2-класної школи, яка за статутом 1872 року дорівнювала 6-м класам гімназії, довелося хлопцеві покинути рідну хату й самому торувати шлях у подальше Життя. […]...
- Драч Іван Федорович Людиноптахи, птахолюди – ми Я наснився собі не птахом – Цілим птаством собі наснився. Снилось: ми, птахи, тяжко замкнуті. Снилось: нам, птахам, треба вилетіти. Снилось: ми, птахи, це єдине “я”. Кружеляв я під склепінням замкнутим, Облітав я всіх птахів навколо, Тобто сам себе я геть облітував І казав собі, як всім птахам: “Зараз виліт – тож летіти всім До […]...
- СТОРОЖЕНКО ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО ОЛЕКСА (24.11.1806, с. Лисогори, тепер Ічнянського р-ну Чернігівської обл. – 18.11.1874, м. Брест у Білорусі) – письменник, публіцист, мемуарист. Народився в сім’ї відставного армійського офіцера, дрібного поміщика, нащадка старовинного козацького роду. Навчався в пансіоні при Слобідсько-Українській губернській гімназії (Харків). У 1824 – 1850 рр. служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні (1828 – […]...
- Скарб – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ-ЛЮДИНА?” Скорочено Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти. Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку – навіщо такого лінивого […]...
- Кобець Олекса – Біографія (1889-1967) Олекса Варавва (псевдонім – Олекса Кобець) народився 28 березня 1889 року в сім’ї бідних хліборобів, які не могли йому дати матеріального забезпечення так, що вже на 14-му році життя, після закінчення канівської 2-класної школи, яка за статутом 1872 року дорівнювала 6-м класам гімназії, довелося хлопцеві покинути рідну хату й самому торувати шлях у подальше […]...
- Драч Іван Федорович Балада про кобзаря Хведора Холодного Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.). Ладів аж цілих штири він вживав: Бандурний, скрипошний, жалобний, косий. Та й козачка на кобзі награвав Ногами босими. Бувало, сяде босий Та й пальці струнами – бринь-бринь – перебира. Не без нечистого були […]...
- Стефанович Олекса – Біографія Олекса Коронатович Стефанович (5 жовтня, 1899, Милятин, Рівненська область – 4 січня 1970, Баффало) – український поет, літературний критик. Родом з с. Милятина на Волині; з 1922 на еміграції в Празі, де відвідував Карлів університет, від 1944 жив у Німеччині, від 1949 у США. Народився 5 жовтня 1899 р. у с. Милятині Острозького повіту на […]...
- Олекса Коронатович Стефанович Степанович Олекса народився 5 жовтня 1899 р. в селі Милитині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919р. закінчив Житомирську семінарію. В 1922р. емігрував, навчався на філософському факультеті Карловського університету в Празі, а згодом відвідував літературно – мистецькі курси Українського вільного університету. У 1944р. жив Міттенвальді (Німеччина), з 1949р – у м. Буффало (США) […]...
- ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО (1806-1874) Українська література 7 клас – Л. Т. Коваленко – Освіта 2015 “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” Сьогодні ти починаєш вивчати розділ, назву якому дата рядки з поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”. Що за дивне запитання? – скажеш ти. – Ми маємо спільні зовнішні фізичні ознаки, за якими біологи віднесуть нас […]...
- Скорочено – СКАРБ – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО Був у заможних батьків єдиний син Павлусь. Дуже вони пестили його. Особливо мати. Нікуди його не пускала, всіляко догоджала. Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була мати. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий. Не пускає сина мати на вечорниці, обіцяє знайти йому наречену. Одного разу […]...
- Іван Федорович Драч Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинцях Тетіївського району на Київщині. Найперший вірш семикласника Івана Драча було надруковано у районній газеті “Зміна” 8 травня 1951 року. Після закінчення середньої школи в Тетієві викладав російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, працював інструктором райкому комсомолу. Відбув трирічну службу в армії […]...
- Леонід Глібов – Квіти ГЛІБОВ ЛЕОНІД КВІТИ У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: […]...