Гайдебуров В. П. – редактор “Тижня”
Коли редактором-видавцем “Тижня” став У. П. Гайдебуров, цензура відразу насторожилася, ловлять крізь газеті Гайдебурова-сына якісь тенденції, які, з одного боку, начебто, і йшли з традицій “Тижня” 1880-х років, з її толстовскими ідеями непротивлення, що викликало полемічні випади із боку старих демократів, з другого – орієнтувалися на толстовське неприйняття приватної земельної власності, які цей геніальний мислитель вважав “великим гріхом”, пізніше озаглавивши так свою знамениту статтю.
Вже у грудні 1894 року цензор С.-Петербургского
Адміністрацію насторожило, що у цій “скромною газеті, які вже яка давала приводів до зауважень”, “з певного часу почали з’являтися дедалі частіше ворожі російському дворянства статті, у яких прагнення цього вищого у державі стану противополагаются загальним державним інтересам”, а статті з № 42 за 1895 рік “Дворянський питання” автор відкрито “знущається з дворянським станом”. За “Нотатки” з № 18, де “з обурливим спотворенням істини становище російського народу зображувалося у самому похмурому вигляді”, й статтю “Помилки страху” з № 5-6 “Книжок” за застереження. У “Нотатках” цензори справедливо побачили “картину безтямного й деспотичного сваволі влади й безвихідною пригніченості населення”, зображення “поліцейських і земських начальників” “дикими і розгнузданими деспотами”. Членів Ради головного управління потряс мову статті – “з прийомами і шаржем майданних ораторів, поджигающих натовп до буянні”, і це у той час, коли, як “неневідомо, між робітниками на багатьох фабриках і заводах відбуваються страйки”. Стаття “Помилки страху”, де, як стверджував цензор, “розвивається до крайніх меж, систематично і дуже докладно, визнане шкідливим вчення Толстого про неспротив злу” і “пропагується вчення про некараності злочинів, прямо що призводить до руйнації державного та громадського пристрої і до торжества анархії”, належала перу Михайла Осиповича Меншикова, який в середині 1880-х років, будучи чиновником Картографічної частини Головного гідрографічного управління, почав друкуватися в “Тижню”.
Перша підписана їм стаття “Про літератури і письменників” була опублікована у 1891 року. Вийшовши у відставку у травні 1892 року у чині штабс-капітана, він став провідним публіцистом і критиком газети й додатку до ній, а згодом і секретарем редакції “Тижня”. Саме його статті є дуже подразником адміністрації. Ще за Гайдебурове-отце в № 7 “Книжок “Тижня”” за 1893 рік Меньшиков фактично заступився за критиков-демократов, передусім за М. Р. Чернишевського, коли виступив проти статей А. Волинського в “Північному віснику”, назвавши їх “критичним декадансом”.
Вже Меньшиков захоплювався ідеями Л. М. Толстого, з яким познайомився трохи згодом – 1894 року. Публіциста “Тижня” залучали передусім моральні аспекти толстовства. Саме з погляду він, мабуть, єдиний підтримав думку знаменитого письменника, яку у роботі “Неделание”. Статтю М. Меншикова “Робота совісті” Толстой у листі до М. З. Лєскова назвав “прекрасної”.
Певний парадокс у тому, що емоційний Михайло Осипович, звісно, найбільше бачив у словах Л. Толстого: “Отже, більшість людності християнського світу сьогодення живе языческою життям й не так оскільки вона хоче жити так, як тому, що пристрій життя, колись потрібна людей зовсім іншим свідомістю, залишилося те саме й підтримується постоянною суєтою людей, яка дає їм часу схаменутись змінити яке відповідно своєму свідомості”, – бачив у цих словах моральний сенс, не вдумуючись – або прагнучи вдумуватися – у тому соціальне звучання. Але читачі, а тому числі були й цензори, пам’ятали і шматки з статті “Про голод”, які з текстом якої у списках познайомилися багато, де принцип “неделания” зла було сформульовано дуже социально-жестко: є лише одне спосіб позбавити народ з голоду – “не об’їдати його”. Тому статті М. Меншикова про Товстому, зокрема “Помилки страху”, було неможливо не насторожувати цензуру, тим більше при Гайдебурове-сыне його у “Тижню” значно розширилося (їдучи зарубіжних країн восени 1894 і вони влітку 1895 року, У. Гайдебуров залишав замість себе Меншикова), він відчула себе вільніше, при цьому У. П. Гайдебуров “мізинець” цензора зовсім н
Related posts:
- Доля “Тижня” Гайдебурова Тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного управління справам друку М. П. Соловйов писав укладанні газету 1894 року: “Після смерті Гайдебурова характер видання знову змінився. Перейшовши в заклад сина Гайдебурова.., газета стала наповнюватися статтями резко-обличительного і нігілістичного змісту. Справжнім заправителем справи став відставний офіцер Меньшиков.., затятий прибічник нігілістичних поглядів Льва Толстого… Не знаючи заходи у викритті приватних […]...
- Історії “Тижня” Василя Гайдебурова: хроніка цензурних переслідувань Після смерті Павла Олександровича Гайдебурова редактором-видавцем “Тижня” і “Книжок “Тижня”” з 1894 року стало його син – Василь Павлович Гайдебуров, юрист, який закінчив Петербурзький університет і вже магістратуру за нього кафедри державного права, котрий у цей час штатним кандидатом при Кронштадтському військово-морському суді. Він став друкуватися з газети батька ще з гімназійних років і саме […]...
- А. С. Суворин – журналіст і редактор Робота журналиста-газетчика була докорінно відмінною від творчості публіциста. Ритм і темп щоденної газети ставили інші завдання, диктували інші способи подачі матеріалу. А. З. Суворін відразу почав як газетяр, популярність він придбав своїми памфлетами по підпис “Незнайомець” в “Санкт-Петербургских відомостях”. “А. З. Суворін не спеціалізувався на якомусь особливому жанрі, – пише журналіст, історик і публіцист Б. […]...
- Улас Самчук – письменник, редактор, публіцист Реферат з української літератури. УЛАС САМЧУК (1905-1987) ПИСЬМЕННИК, РЕДАКТОР, ПУБЛІЦИСТ Ім’я письменника Уласа Самчука ще прижиттєво було відоме у країнах Європи та Америки і, як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, “… не лишалось сумніву, що його талант належить до тих, яких лише кілька видає з себе народ на століття і які творять велику літературу”. […]...
- Значення З’їзду російських журналістів 1908 року Російська печатку палко відгукнулася на заклик комітету з’їзду “посприяти” у створенні “національного свята”. “Безприкладний ювілей”, “День перемир’я”, “Національний свято”, “Грандіозне торжество” – такими заголовками рясніли газети. Різні видання з гордістю відзначали, що від часу Пушкінських днів, у Москві 1880 року Росія ніколи ще влаштовувала таких культурних свят що вшановування Толстого буде ще грандіозніша: “Тоді святкувала […]...
- Чотири листи С. Сергеева до М. Суворину У додатку зі своєю статті З. Сергєєв публікує чотири листа до Суворіну М. Про. Меншикова. Свого часу лаяти його “Листи до ближнього” була така само обов’язкова, як і саме “в Новий час”. Зараз постать Меншикова переоцінена. У тому-таки листі від 25 грудня 1904 року писав, наприклад: “Що можемо ми, журналісти? Тільки прикидатися, лише говорити те, […]...
- Катков і Суворін: відмінності Коли 1887 року помер М. М. Катков, Салтыков писав М. М. Стасюлевичу: “Хтось тепер володарем дум, першим патріотом і чоловіком ради? – мабуть, Суворін. Воно і лізе. Був кабан, буде порося, це у порядку речей”. Але Суворин-то таки “не ліз”. Він любив Каткова і не хотів бути свідченням його продовжувачем. Він був зовсім інша. І […]...
- Троцький про вчення Толстого Не зустрінемо у Троцького позначення Толстого як “вчителя життя”, яким його визнали У. Базаров і М. Неведомський, зате знайдемо вислів: “Михайловський революціонером і прагнучи революції, Толстой плекав своїм геніальним словом революційну стихію, та окремою книгою про великої бурі 1905 р. Толстому буде відведена почесна глава”. Однак у цей час Ленін стверджував, натякаючи на вплив Толстого, […]...
- Громада “Громада” – перший український емігрантський безцензурний часопис, що 1881 виходив у Женеві за редакцією М. Драгоманова, М. Павлика, С. Подолинського (на кошт останнього). У №1 вміщено кілька оглядових матеріалів, підготовлених М. Драгомановим і М. Павликом – “Мужицький бунт і письменні бунтарі в 1880 p.”, “Публічні збори русинів у Львові”, “Робітницький рух за границею: нові соціалістичні […]...
- Суворін про Товстому Тема “істинного” патріотизму знову було одним із найважливіших в обострившейся полеміці навколо Толстого у зв’язку з оголошенням його ювілею “торжеством національного генія”. Цитирующие статтю Суворіна підкреслювали, що вона вже досить давно вже не писав звичайних своїх “Маленьких листів”, у яких відгукувався на “злоби дня”. Але “щодня 80-річчя графа Толстого порушив своє мовчання і зробив чудову […]...
- Підхід Чижова щодо співробітників “Вісника промисловості” і перший у вихід журналу Чижов грунтовно підходив добору працівників свого журналу. Це були, котрі мають безпосередній ставлення до політекономії, провідні економісти на той час, редактори політекономічних газет та часописів Європи. Окрім перерахованих вище осіб кореспондентами “Вісника промисловості” були: р. Горн, одне із редакторів французької газети “Journal de’ debats” мови у Франції, доктор Фрааз, управляючий сільськогосподарським центральним товариством у Південної […]...
- Молот “Молот” – “галицько-українська збірка”, видана 1878 у Львові М. Павликом за активною допомогою І. Франка як неперіодичне продовження забороненого цензурою журналу “Громадський друг”. Тут було продовжено друкування деяких творів, розпочатих у збірці “Дзвін” (повість І. Франка “Boa constrictor”, оповідання М. Павлика “Пропащий чоловік”, стаття Т. Василевського “Війна слов’ян з турками”), вміщено нові твори, серед яких […]...
- Гуменюк Надія – Біографія Надія Павлівна Гуменюк народилася 2 січня 1950 року в селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області. Поетеса, прозаїк, публіцист. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище (1970) та факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1977). Журналістську діяльність розпочала 1973 року в редакції Каланчацької районної газети на Херсонщині. Працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо (1975-1980), завідувачкою відділу Луцької районної […]...
- Бондарчук Петро – Біографія Петро Федотович Бондарчук народився 1936 року на Вінниччині, у с. Талалаївка (нині у складі с. Василівка Іллінецького р-ну), а з 1962 року постійно живе в донецьку. Після закінчення семирічки працював лісорубом, обліковцем рільничої бригади в колгоспі, служив в армії, був секретарем контори колгоспу. Заочно закінчив філологічний факультет донецького державного університету. Працював редактором на донецькому телебаченні, […]...
- ПЕТРО БОНДАРЧУК Петро Федотович Бондарчук народився 1936 року на Вінниччині, у с. Талалаївка (нині у складі с. Василівка Іллінецького р-ну), а з 1962 року постійно живе в Донецьку. Після закінчення семирічки працював лісорубом, обліковцем рільничої бригади в колгоспі, служив в армії, був секретарем контори колгоспу. Заочно закінчив філологічний факультет Донецького державного університету. Працював редактором на Донецькому телебаченні, […]...
- Переказ – “ВІН МІГ БИ КОНКУРУВАТИ З ДЖОНОМ ЛЕННОМ І МИЛЕ ЛЕМ ЛЕГРАНОМ” Пісня і пам’ять – це ті підвалини української духовності, які треба оберігати та передавати у спадок дітям. Оскільки Історія відтворюється на сторінках часописів, то звернімося і ми до них. Саме на шпальтах вижницької газети “Радянська Верховина” (тепер – “Вижницькі обрії”) 13 лютого 1971 року вперше було надруковано слова знаменитої пісні “Червона рута”, а 1 квітня […]...
- Найбільш грізний ворог Суворіна Утім, найгрізнішим ворогом Суворіна був блискучий сатирик М. Є. Салтиков-Щедрін. Їхні особисті відносини з роками змінилися. Ще під час співпраці Суворіна у журналі “Російська мова” (початок 60-х рр.) Салтыков разом із А. М. Унковским й О. М. Плещеевым хотіли видавати журнал і ми запросили його за нараду, потім обідали в трактирі. Щоправда, журнал не вийшов. […]...
- Толстой і релігія У дискусіях про ставлення церкві та інтелігенції брав активну участь А. У. Карташов. Він пропонував триматися “у своїй слововживанні” широкого “всеосяжного містичного поняття Церкви як і справу тілі Христовому”, і тоді, стверджував він, може бути головне запитання дебатів – питання про розподіл інтелігенції та церкви: “Мені здається, що правове поняття Церкви свідомо брали у вузькому […]...
- А. З. Суворін очима сучасників і істориків XX – XXI століть Час усе розставляє на місця. Це твердження, незважаючи на банальність, якраз. Люди, свого часу вважалися знаменитими і навіть великими, у пам’яті нащадків йдуть із першого плану, займають певне їм історією місце, інші – незрозумілі, неухвалені і найчастіше оклеветанные сучасниками – геть несподівано приваблюють пильна увага тих, хто через100 чи 200 років, що їх погляди, їхньої […]...
- Особистість А. С. Суворина Усі великі роботи про А. З. Суворине почали з’являтися протягом останніх десяти років, з року, беручи до уваги кількох статей, що світ 70-х – 80-ті роки. Капітальна монографія Є. А. Динерштейна “А. З. Суворін. Людина, який зробив кар’єру”, на жаль, витримана на кшталт статті У. І. Леніна “Кар’єра”, яку сказано вже в першій сторінці книжки, […]...
- Трубніков К. В. – ворог Суворіна Однією з найбільш затятих ворогів Суворіна став До. У. Трубніков, в 1876 року який запропонував Суворіну купити в нього непопулярне “в Новий час”. Новий видавець швидко зробив газету квітучою. Цього Трубніков їй немає вибачив. У своїй газеті “Світові відгомони”, що виходила в 1897 – 98 рр., Трубніков почав цілу кампанію проти Суворіна. Він подавав імператору […]...
- Стаття Куліша про Котляревського в “Основі” Не може бути сумніву, що Чернишевський мав тут на увазі передусім Шевченка, про якого він докладно писав на початку рецензії, а також Марка Вовчка, творчість якої критик оцінював надзвичайно високо. Стаття Куліша про Котляревського в “Основі” мала широкий резонанс. Не всі поділяли думки Куліша, як видно, не поділяла і редакція “Основи” в цілому. В наступному […]...
- “Від людини я чекаю завжди чогось хорошого” (огляд творчості Гр. Тютюнника) 1. Тяжкі роки дитинства майбутнього письменника. (Народився Григір Михайлович 5 грудня 1931 року в сім’ї селян, пережив тяжкі роки голодомору та сталінські репресії 1937 року. Батька заарештували, маючи на увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах, мати вийшла заміж за іншого, зовсім не піклуючись про долю свого сина. Згодом вихованням Григіра зайнялась родина його […]...
- Украинский журнал “Украинский журнал” – літературно-художній, науковий і громадсько-політичний журнал, що виходив 1824-25 у Харкові за редакцією О. Склабовського. Друкував статті про найновіші наукові теорії і відкриття, матеріали з історії України й Росії, етнографічні описи різних міст України, відомості про стан освіти, події громадського та культурного життя міста і краю. На сторінках журналу вперше в українській періодиці […]...
- Є. Петрова про Суворине Стаття Є. Петрової присвячена новому, що з’явився 1999-го – 2000 роках виданню “Щоденника А. З. Суворіна” і книзі Динерштейна. З “Щоденником” автор “розправляється” дуже рішуче. Він досі не прочитаний, вважає Є. Петрова, тобто вони зводить нанівець багаторічну робота великого авторського колективу, та заодно не уточнює, які ці “фактичні й сенсові лакуни”, що у новому виданні. […]...
- Федір Васильович Чижов Яскрава, видатна особистість історія Росії ХІХ століття. Широко освічена людина, у якого глибокими науковими знаннями, твердої волею і цілеспрямованістю. Ім’я Федора Васильовича Чижова гриміло за життя, але у подальше століття було забуте. Зацікавлення нього став виявлятися нещодавно. Спричинив цю насамперед тим, що у духовному заповіті Чижов дозволив розкрити свої папери (щоденники, листування, розрізнені документи) лише […]...
- Гроно “Гроно” – літературно-мистецький збірник, виданий 1920 у Києві однойменною групою молодих українських письменників, утворена за ініціативою В. Поліщука (1920) при редакції газети “Більшовик” – органу Київського губкому, КП(б)У (П. Филипович, Д. Загул, Г. Косинка, Гео Шкурупій, А. Петрицький, Г. Нарбут та ін.). У збірнику декларувалося “Credo” цієї групи, де визначався її метод (“спіралізм”), як щось […]...
- Press in Ukraine Газети і журнали відіграють дуже важливу роль у житті сучасної людини. Ми звичайно читаємо газети, щоб одержати інформацію про події, що відбулися чи будуть відбуватися в нашій країні чи за її межами. Можна також прочитати статті про історичні події чи суспільних діячів минулого. На сторінках газет публікуються статті про нашу економіку, промисловість, сільське господарство і […]...
- Літературна критика Бєлінського, пов’язана з Гоголем Писав критик і про Гоголя. Історія відносин не дуже багата подіями, але виконана драмматизма. Бєлінського ніколи не зв’язували узи дружби з Гоголем. У січні 1842 року Гоголь віддає свій рукопис “Мертвих душ” Бєлінському, для надання останньої в Санкт-Петербургский комітет цензури, після невдачі в Москві. Це, мабуть, єдиний з випадків зближення критика з письменником. В 1847 […]...
- Винничук Юрій – Біографія Юрій Павлович Винничук – український лінгвіст, журналіст, письменник, редактор. Юрій Винничук народився 18 березня 1952 року у Івано-Франківську. Його батько був лікарем Івано-Франківської обласної лікарні, мати – інженером-економістом. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника, філологічний факультет. У 1974 році переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем. У 1987 – 1991 рокаї працював режисером Львівського […]...
- Особливе місце етапі “Нарід чи чернь?” у публіцистичній спадщині Уласа Самчука І. Актуальність статті “Нйрід чи чернь?” на початку війни. (Стаття була опублі кована 9 листопада 1941 року в газеті “Українське слово”, яка стала виходити в окупованому Києві. Багато представників української діаспори мали надію на те, що фашизм знищить комунізм і дасть можливість українцям самим вирішувати долю України. Улас Самчук приїхав в Україну на початку війни, […]...
- Розумний з книжок знання бере Матеріал уроку. “Зірка на ім’я Сонце” з книги “Планета Земля”. Прислів’я. “Український робінзон” (стаття). Мета. Сформувати загальне уявлення про Всесвіт як існуючий світ, нескінченний у часі і просторі. Формувати вміння працювати з додатковою літературою. Виховувати пізнавальний інтерес. Поглиблювати почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого. Обладнання. Схема “Будова Сонячної системи”; глобус; […]...
- Винничук Юрій Юрій Павлович Винничук – український лінгвіст, журналіст, письменник, редактор. Юрій Винничук народився 18 березня 1952 року у Івано-Франківську. Його батько був лікарем Івано-Франківської обласної лікарні, мати – інженером-економістом. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника, філологічний факультет. У 1974 році переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем. У 1987 – 1991 рокаї працював режисером Львівського […]...
- Зерна “Зерна” – літературно-наукові збірники, виходили у Чернівцях як додатки до газети “Буковина” (1887-88). Містили художні твори, популярні статті з історії Буковини, на громадсько-культурні теми. Літературну вартість збірників визначають насамперед Франкові переклади болгарських народних пісень, твори Ю. Федьковича (вірш “Вже двадцять рік…”, балада “Шипітські берези”, оповідання “Максим Чудатий” та ін.), Євгенії Ярошинської (“Вірна любов”, “Борба і […]...
- Україна в поезії Володимира Сосюри І. Володимир Сосюра – співець рідного народу (присвятив творче життя своєму народові, розвитку його культури, рідної мови, любій Україні: “Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю!”). IL Невмируща любов до України. 1. Палка любов до української мови (“Як не любити ріпну мову”: мова – це душа […]...
- Киевлянин “Киевлянин” – літературно-науковий альманах, виданий М. Максимовичем трьома випусками (1840, 1841, 1850. Перші два вийшли в Києві, останній – у Москві). До перших двох книг входили наукові статті М. Максимовича, присвячені стародавньому Києву, ряду давніх міст, їх історичним, культурним, писемним пам’яткам; статті В. Домбровського з історії Волині, а також вірші В. Жуковського, В. Бенедиктова та […]...
- ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН (1816, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. – 09.02.1899, Відень) – поет, журналіст, видавець. Брат Я. Головацького. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, належав до гуртка “Руська трійця”. Закінчив медичний ф-т Віденського університету. Працював у Відні лікарем. З 1849 р. – співробітник газети “Галичо-руський вісник” у Львові; у 1850-1852 рр. – редактор цієї […]...
- Дніпро “Дніпро” – щомісячний літературно-художній та громадсько-політичний ілюстрований журнал. Почав виходити в 1927 у Харкові під назвою “Молодняк”. Засновник – ЦК ЛКСМУ. З 1935 видається у Києві. У 1937 перейменований на “Молодий більшовик”, з 1944 – “Дніпро”. З 1992 “Д.” – літературно-художній та суспільно-політичний журнал, засновниками якого є Український фонд культури, AT “Компанія “Рось”, трудовий колектив […]...
- Цюриць Сергій – Біографія Цюриць Сергій Назарович народився 17 грудня 1956 року в с. Мельники Шацького району Волинської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Після закінчення університету починав трудову діяльність кореспондентом обласної молодіжної газети в Луцьку. Член спілки письменників України з 1988 року. Багато працює, як дослідник фольклорних традицій Волині. Автор книжок “Зустріч із […]...
- Кочевський Віктор – Біографія Віктор Васильович Кочевський народився 15 листопада 1923 року в селі Різуненкове, нині Коломацького (у 1959-1993 роках – Валківського) району Харківської області. дитячі і юнацькі роки пройшли в селищі Коломак. Навчаючись у Коломацькій середній школі, Віктор захоплювався роботою в гуртку юних натуралістів. Перед війною був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. 1941 року Віктор Кочевський закінчив середню школу. […]...