ПУЗИНА КОСТЯНТИН
ПУЗИНА КОСТЯНТИН (1790, Полтавщина – 1850, Київ) – поет і освітній діяч.
Народився в сім’ї дворянина, початкову освіту здобув удома, а потім навчався в Полтавській духовній семінарії (м. Переяслав) та Петербурзькій духовній академії (1809 – 1814). Викладав у духовних семінаріях Росії та України французьку і давньоєврейську мови, був ректором Кишинівської духовної семінарії.
1822 р. постригся в ченці під ім’ям Філадельфа, і з того часу був настоятелем у кількох монастирях. Останні роки його минули у Видубицькому монастирі.
Почав
К. Пузина належав до літераторів, які свідомо ставилися до творення письменства рідною мовою. У післямові
О любезная Малороссия! Кто тебя забудет?”
Сатирична ода К. Пузини “Малоросійський селянин” привертає увагу вже самою темою: тут уперше в нашій літературі твір “високого” жанру присвячується долі безправного кріпака, причому образ селянина оповитий щирою авторською симпатією.
Ода цікава своїм ритмічним малюнком: це – шестистопні ямбічні рядки з цезурою посередині, з чергуванням жіночих рим, несподіваними переходами до чотири – чи п’ятистопного ямба, як це притаманно байці.
Творчість К. Пузини характеризує ідейно-художні шукання письменників у період становлення нової української літератури.
Літ.: Білоусенко О. Перед світом: Поет – демократ К. Пузина. К., 1918; Нудьга Г. А. На шляхах до реалізму // Бурлеск і травестія в українській поезії першої половини XIX ст. К., 1959; Хропко П. П. Біля джерел української реалістичної поезії: (10-40-і роки XIX ст.. ). К., 1972; Калениченко Н. Л. Українська література XIX ст.: Напрями, течії. К., 1977; Гончар О. І. Просвітительський реалізм в українській літературі: Жанри та стилі.
К., 1989.
П. Хропко
Related posts:
- ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН (псевд і крипт. – К. Д. Думитрашков, К. Д. Копитько, К. Д., К. Д. м. т. р. ш. ко; 1814, м. Золотоноша, тепер Черкаської обл. – 07.05.1886, Київ) – письменник. Народився в сім’ї священика. Закінчив Київську духовну академію (1839). У 1839-1864 рр. – професор російської словесності Київської духовної семінарії, з 1870 р. – […]...
- МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН (02.01.1841, с. Зозулішці, тепер Козятинського р-ну Вінницької обл. – 20.04.1914, Київ) – мовознавець і етнограф, основоположник української діалектології. 1859 р. вступив до Київського університету. Брав участь у роботі україномовної недільної школи, закритої царизмом 1863 р. Через політичну неблагонадійність звільнений з університету. Був співробітником Південно-Західного відціту Російського географічного товариства в Києві. На формування наукового […]...
- ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН (бл. 1526, Турів? – 23.02.1608, Острог?) – видатний політичний і культурний діяч, меценат. Належав до знатного аристократичного роду. Син князя Костянтина Івановича Острозького та Олександри Слуцької. Виховувався й здобував освіту у “домоначальному граді” Острозі. Володіння великими маєтностями на Правобережній Україні й Галичині та знатне походження дали йому змогу відігравати впродовж тривалого […]...
- Костянтин Симонов Вірші Костянтин Симонов Вірші Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Дім друзів В домі друзів, куди ніби рідний приходиш, Де і з горя, і з радощів міг ночувать, Де притулок дадуть, де гостинність знаходиш, […]...
- Убити під Москвою – Костянтин Воробйов Рота кремлівських курсантів йде на фронт. Дія відбувається в листопаді 1941 р.; фронт наближається до Москви. По дорозі курсанти зустрічають спецзагін військ НКВД; коли рота приходить у підпорядкування піхотного полку з московських ополченців, з’ясовується, що кулеметів немає: у курсантів залишаються тільки самозарядні гвинтівки, гранати і пляшки з бензином. Потрібно рити окопи, і взвод лейтенанта Олексія […]...
- Ціолковський Костянтин Едуардович У селі Іжевське Рязанської губернії в сім’ї лісничого 140 років тому народився Костянтин Едуардович Ціолковський. Прославився він, як відомо, винаходами в області аэр про – і ракетодинамики, теорією літака й дирижабля. Ціолковського по праву вважають основоположником сучасної космонавтики. Плани й проекти вченого-самоучки мали неймовірний, воістину космічний розмах (принесший йому при житті репутацію прожектера), а його […]...
- Теплий хліб – Костянтин Пустовський Теплий хліб. Коли кавалеристи проходили через село Бережки, німецький снаряд розірвалося на околиці й ранив у ногу вороного коня. Командир залишив пораненого коня в селі, а загін пішов далі, порошачи й дзенькотячи удилами, – пішов, закотився за гаї, за пагорби, де вітер качав спіле жито Коня взяв до себе мірошник Панкрат. Млин давно не працював, […]...
- Костянтин Левін: історія шукань – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА” Лев Толстой 1828 – 1910 Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА” Костянтин Левін: історія шукань Морально-психологічна проблематика роману найяскравіше проступає в тій царині “лабіринту зчеплень” (Л. Толстой), яка композиційно поєднує сюжетні лінії Анни Кареніної та Костянтина Левіна. Подробиці. У ХІХ ст. твір Толстого досить часто визначали як “два романи в одному” (“Анна”, “Левін”), що бездоганно написані, […]...
- Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
- Літературознавство і критика Літературознавство і критика У зв’язку з пожвавленням літературного життя в Україні зароджується літературознавство. Саме на ці роки припадає бурхливий розвиток літературної критики, яка в 60-ті роки стає окремою галуззю літературної діяльності. В умовах переслідування української культури, заборони української мови та української видавничої справи провідна роль у розвитку цих напрямків суспільної діяльності належала російській критиці, яка […]...
- Детектив Детектив (англ. detective – агент розшуку, з лат. detectio – розкриття) – різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов’язана із злочином. Серед представників цього жанру – Е. По, В. Коллінз, А. Конан-Дойль, Агата Крісті та ін. Улюбленцями багатьох читачів стали Нат Пінкертон, Нік Картер, особливо Шерлок Холмс, чиї розслідування досить […]...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав […]...
- Імажизм Імажизм (фр. image – образ) – модерністська течія у світовій літературі, наріжним каменем якої є поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. Зародилася в англо-американських мистецьких колах на початку XX ст. Теоретиком вважається Т.-Е. Г’юм – засновник клубу “Школа імажизму”. Пізніше цей напрям у літературі представляли Е. Паунд, Р. Олдінгтон, Дж. Г. Флетчер, Т.-С. […]...
- Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку. В українській поезії С.-т. в. з’явилося у XIX ст., прийшовши з російської поезії, витіснивши силабічну систему та співіснуючи з національним коломийковим […]...
- Екскурс Екскурс (лат. excursus – відхилення, відступ) – у літературному творі – відхилення від основної сюжетної лінії, теми задля висвітлення додаткових, побічних питань. Визначається часовий Е. (заглиблення у минуле чи майбутнє) та просторовий Е. (перенесення в інший краєвид, країну тощо); здійснюється за допомогою введення у художній текст додаткових епізодів, вставних новел, нових персонажів, авторських ретроспекцій і […]...
- Бароко Бароко (італ. barocco – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Б. прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система Б. надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література Б. характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних […]...
- Проклітика Проклітика (грецьк. proklitikos – схилений вперед) – ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне ціле. У давньогрецькій мові П. називали випадок у мовленні, коли слово вимовлялося спільно з наступним, втрачаючи свій наголос. В українській мові це переважно службові частини мови, які сприймаються як єдине ціле із словами, яким вони передують (на […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Поетизація Поетизація – здатність уявляти, зображати дійсність прикрашеною П. – органічна риса української ментальності, спостережена багатьма науковцями (М. Костомаров, Б. Цимбалістий та ін.), що полягає в ліричному світосприйнятті, у намаганні розбудовувати своє життя за законами краси, вираженому в оформленні осель та строїв, у ставленні до природи, у мелодійній та шляхетній за змістом пісні тощо. Ця риса […]...
- Украинский журнал “Украинский журнал” – літературно-художній, науковий і громадсько-політичний журнал, що виходив 1824-25 у Харкові за редакцією О. Склабовського. Друкував статті про найновіші наукові теорії і відкриття, матеріали з історії України й Росії, етнографічні описи різних міст України, відомості про стан освіти, події громадського та культурного життя міста і краю. На сторінках журналу вперше в українській періодиці […]...
- Драматична поема Драматична поема – невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу Д. п. закладається внутрішній динамічний сюжет – власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними. У світовій літературі Д. п. відома з творів Й.-В. Гете […]...
- ДУМКА Думка – досить поширений в українській і деяких інших слов’янських літературах жанр короткого ліричного вірша елегійного (іноді баладного) змісту. Термін “думка” (як зменшувальний від “дума”, про яку див. підрозділ “Ліро-епос та інші міжродові та суміжні утворення”) спершу з’явився у XVIII столітті в Польщі для позначення ліро-епічних творів баладного типу (перші автори “думок” – придворні польські […]...
- Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно у києво-руських піснях, легендах і переказах. Пізніше, у XIX ст., в українській поезії космічна тематика втілилась у циклі “У космічному […]...
- Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове і стильове розмаїття. Містить вибрані твори провідних поетів того часу: П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, М. Старицького, […]...
- Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
- Моральні принципи Платона Ангела (за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”) I. Головна тема твору “Дикий Ангел” (повість про сім’ю – такий підзаголовок дав автор п’єси). II. Основний життєвий принцип головного героя Платона Ангела (зміст життя людини – у праці). 1. Ставлення до праці – найважливіший критерій вартості людини (поважне ставлення головного героя до роботи). 2. Воля Платона в родині (все в родині Ангела залежить від […]...
- Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
- Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – 30-х рр. XX ст. в Україні Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Термін “розстріляне відродження” вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, уживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-1930-х рр. За це десятиліття […]...
- Літературознавство і критичний реалізм У зв’язку з пожвавленням літературного життя в Україні зароджується літературознавство. Саме на ці роки припадає бурхливий розвиток літературної критики, яка в 60-ті роки стає окремою галуззю літературної діяльності. В умовах переслідування української культури, заборони української мови та української видавничої справи провідна роль у розвитку цих напрямків суспільної діяльності належала російській критиці, яка не обходила увагою. […]...
- Символізм Символізм – одна із стильових течій модернізму. Виник у Франції в 70-х XIX ст., в українській літературі з’явився на початку XX ст/ (Олександр Олесь, М. Вороний, Г. Чупринка, П. Карманський, В. Пачовський, С. Твердохліб та ін.). Поставши проти обмежених позитивістських тенденцій у мистецтві, дистанціювання довколишнього світу і людської душі, конфліктно-непереборного протистояння ідеалу та дійсності, С. […]...
- Щоденник Щоденник – літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньо пережитої події, яка щойно сталася. Щ. пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо діалогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо). Ці ознаки особистого Щ. сприяли його поширенню […]...
- Абстракціонізм Абстракціонізм – одна з течій авангардистського мистецтва. Виникнувши на початку XX ст, (В. Кандинський, Наталія Гончарова, П. Пікассо, П. Мондріан, О. Архипенко, П. Клее та ін.), А. сягнув свого апогею у 50-ті. Філософсько-естетична основа А. – неміметичний принцип художнього мислення, ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого вираження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, […]...
- Bірш-пейзаж або Пейзажна лірика Bірш-пейзаж, або Пейзажна лірика (фр. paysage, від pays – місцевість, краєвид) – умовна назва ліричного жанру, в якому зображено художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної. У різні культурно-історичні епохи В.-п. посідав не однакове місце в поезії. Був майже відсутній у добу класицизму, натомість набув особливого поширення в період романтизму. В українській ліриці В.-п. – один […]...
- Титульна сторінка НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Схвалений Національною академією наук України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури і мистецтв України КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2007 Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – […]...
- Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були […]...
- Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі “Сирена” (Вороніж, 1919). Російські імажиністи в основу свого розуміння естетики художньої мови вкладали ключове поняття – образ. Образ як елемент […]...
- Неореалізм Неореалізм – стильова течія в українській літературі, яка виявила себе у 20-ті XX ст., зокрема у творчості Г. Косинки, В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-Давидовича, у 60-70-ті – у Гр. Тютюнника та ін – Поставши на грунті класичного реалізму, але не сприйнявши лінійно міметичного принципу “зображення життя у формах життя”, неореалісти визначали свій концептуальний принцип […]...
- Критичний реалізм Критичний реалізм Найвизначнішою особливістю другого періоду розвитку нової української літератури є зародження й утвердження в ній критичного реалізму. Принципи критичного реалізму – правдивість деталей, типових характерів і типових обставин – вперше найповніше виявились у творчості Шевченка. Критичний реалізм як метод художнього освоєння дійсності був великим кроком у розвитку української літератури. Він сформувався й виріс на […]...
- Маринізм Маринізм (лат. marinus – морський) – морська тематика в художній літературі, позначена не тільки естетичним переживанням морських краєвидів та життя моряків, а й часто поривом у незвіданий простір, жагою відкриття нового. Представниками поетичної мариністики в українській літературі можна вважати Т. Шевченка (“Гамалія”), Лесю Українку (цикл “Кримські спогади”, “З подорожньої книжки”), П. Карманського (вірші із збірки […]...
- Стах Вікторія Вікторія Стах народилася 1969 року в Києві. Закінчила українську філологію Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала лаборантом на кафедрі української літератури, молодшим науковим працівником у музеї-квартирі П. Г. Тичини, зав. відділом літератури й мистецтва еротичного часопису для сімейного читання “Лель”, редактором в журналі “Україна”, кореспондентом в газеті “Україна молода”. На різних каналах українського телебачення […]...