Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Глібов Леонід Іванович На перелазі
Глібов Леонід Іванович На перелазі
Минає заспаная ніч; Уже на світ благословиться; Про Новий рік весела річ От-от усюди розлетиться.
Старий Сатурн не спить, сидить На перелазі “для параду”, Де слідом день за днем біжить У тую вічную леваду.
І Рік старий туди приплівсь, Аж ледве ніженьки волочить; Звичайно дідові вклонивсь І моститься, щоб перескочить.
– Тривай! – Сатурн загомонів,- Попереду признайся, сину, Чи все гаразд ти поробив, А то намну тобі чуприну!
І каже той: – Робив я те, Чого бажала в світі доля; За що ж чуприну намнете, Коли моя не винна воля?
Сатурн
– Се… Чайченко так удружив,- Промовив той і засмутився,- Пошелестіти захотів І просторікать заходився.
Поетів наших осміяв, Чорнилом ліру їх обляпав; Я дуже заступаться став, А він, завзятий, ніс подряпав
Старий Сатурн зареготавсь. – Ну, добре ж,- каже,- любий сину! Хоч трохи лиха і набравсь – Не жаль, бо за свою родину.
Ну, перелазь! Гляди ж мені, Шануйся там, у царстві славнім! Вклонись кумі-старовині, Усім бувальцям стародавнім.
І, крекчучи, Старенький рік За перелазом опинився;
Туман розвіявся, як дим; Рум’яний ранок виглядає І світом золотим своїм Ліси і гори обливає.
Устало сонце; Новий рік До нас поважно виступає, А Кенир-дід, мов молодик, Згори віршує-посипає:
– Зійшла “Зоря” на Новий рік І ясно світить в поле наше. Пошли вам, боже, довгий вік! Нехай радіє щастя ваше!
Нехай вам доленька сама Дарує всякую пашницю, Людей дотепних до письма І гарних творів паровицю!
Дай, боже, жити без біди, Не убивать, як кажуть, муху, А любо пить вино, меди І на потуху – варенуху!
[1891].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Related posts:
- Глібов Леонід Іванович “Веселий, ясний був деньочок…” Веселий, ясний був деньочок. Пішов я в поле погулять, Щоб любим дітям на віночок Волошок в житі назбирать. Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав, Сіножать квітами пахтіла, І жайворонок десь співав. Згадав і я весну, співаю… Дивлюсь – сидить… зовсім козак: Чуприна, вуси… не вгадаю… Чи то мені здається так? Я довго-довго придивлявся… Се, може, […]...
- Глібов Леонід Іванович “Не все нам бігать по горішки…” Не все нам бігать по горішки, Жартуючи, у тихий гай, Не все нам вигадки і смішки,- Ще треба, діти, хліба край. Моторна воля десь ходила У долі ласки добула, Мене, старого, звеселила, Розумну загадку дала. Була весна у мене, діти, Мого життя далекий рай; Тоді втішали пташки, квіти, Мене манив зелений гай. Цвіла весна… прийшли […]...
- Глібов Леонід Іванович Мишача рада Задумала Мишва вчинить велике діло, Щоб слава загула про них По всіх усюдах, щоб вдивило Не то людей – котів дурних. Мишей до біса назбігалось. Чимало й Пацюків зібралось, Старих і молодих. От в кухві тій, що з борошном стояла, Уся громада посідала – Розслухать, що і як. Найстаршенький Пацюк мовляє так: – Оце зібрались […]...
- Глібов Леонід Іванович Муха й Бджола Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квітки подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджолу близенько: – Добридень! – каже їй.- Оддиш хоч […]...
- Глібов Леонід Іванович Лисиця і Ховрах – Куди се ти, кумасенько, біжиш? Даєш, неначе з ляку, драла,- Гука Ховрах,- ні на що не глядиш, Мене б то й не пізнала! – Ох, голубе! – Лисиця застогнала,- Бодай би вже й не жить, Як отаке терпіть! – Що ж там таке? Яка причина? – Ховрах допитує куму. А та йому: – Напасть […]...
- Глібов Леонід Іванович За щедрівку пісенька Колись, в годину давню, Не раз журився я, Що молодість коханая Не вернеться моя. І де вже їй вернутися? До бога десь пішла… Спасибі їй, голубоньці, Моторною була! Під вечір віку тихого Повеселішав я: До мене несподівано Прийшла весна моя. О, як забилось серденько! Відразу я пізнав І щиро гостя милого Обняв, поцілував. Голубко, зоре […]...
- Глібов Леонід Іванович “Скажу ще загадку таку…” Скажу ще загадку таку: У ночвах переплив я річку І у долинці на піску Побачив хатку невеличку. Без вікон хатка, без дверей,- Як не мудруй, не можна влізти; Вона ж повнісінька людей, А ласощів – не переїсти! Ну як би так мені туди? Хоч би ж тобі де-небудь щілка… Я і туди, я і сюди […]...
- Глібов Леонід Іванович Мандрівка І Над річкою стояв великий гай, Зимою – затишок, а літом – божий Рай; Усяка пташечка, радіючи, співала, Весну і літо привітала. В тому гаю два Голуби були І, як брати, любесенько жили,- Дай, боже, так і людям жити. Чого б, здається, ще хотіти? Кохати б доленьку свою І воркувати мило, тихо,- Так ніт же! […]...
- Глібов Леонід Іванович Сила Щоб хуторну хандру прогнати, Один вигадливий Панок Задумав до себе розумних наскликати І світом мудрості розбуркать свій куток. На раду він покликав Кума, Бо між розумними то був найкращий цвіт: Він і мовчить розумно, і розумно дума, Бо знав людей і бачив світ. Приїхав Кум – і почали судити: – Отак і так,- Пан каже,- […]...
- Глібов Леонід Іванович Охрімова Свита Була в Охріма сіра Свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! – Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він Свиту надягать,- Аж дивиться – рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать. […]...
- Глібов Леонід Іванович “Мостивсь я в лузі на потіху…” Мостивсь я в лузі на потіху Веселу загадку піймать, І повну торбу дітям сміху Мені судилося набрать. Зробив я хатку невелику; Вітрець дмухнув – і хатка бух! Я плюнув вітрові у пику І заховався у лопух. Дивлюся – щось по лугу скаче Та біля мене зразу бух… “Здоров,- гукає,- небораче! Чого се ти заліз в […]...
- Глібов Леонід Іванович Цуцик Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: “Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став”. – Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? – Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь. – Се […]...
- Глібов Леонід Іванович Жвавий Хлопчик Був собі Хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий: До всього придивлявсь І пильно прислухавсь; Що між собою скажуть люде – Почує, довго не забуде. Наслухавсь він, що дуже довгий світ, Куди не глянь – все світ, ні тину, ні воріт. От, як діждали літа, Придумав він побачить того світа І на комору зліз; як глянув […]...
- Глібов Леонід Іванович Осел і Соловей Раз у вишневому садочку Лежав Осел у холодочку. Побачив він між рястом Солов’я І став йому гукати: – Здоров, співун! Насилу вглядів я; Який маленький ти, а кажуть, що горлатий. Ану, лишень, утни! Казали у дворі індики, Що ніби ти співать мастак великий, Чи, може, брешуть, вражії сини? Ану, нехай і я почую, Яку там […]...
- Глібов Леонід Іванович Лев на облаві Жили у гущині глибокого байрака Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака Вовк і наш Сірко-собака, Що із села помандрував у ліс І розбишакою зробився,- З людьми, чи що, не вжився. Побратались вони, щоб по-сусідськи жить, Ніколи шкоди не чинить; Умовились гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що – все нарівно ділити; Лев був за старшину. […]...
- Глібов Леонід Іванович Лисиця-жалібниця У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла; Ніхто її там не лякав, І вдень, і ввечері там соловей співав, І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала: – От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, […]...
- Глібов Леонід Іванович Лев та Миша Старенька Миша горювала: Їй ніде, бідній, було жить, Головоньки на старість прихилить; Сама собі по світові блукала… Діток нема: були колись – Теперечки по світу розбрелись,- Одним одна зосталась мати. Пішла вона звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке Біля їх Милості близенько. – Хоч сила всім страшна […]...
- Глібов Леонід Іванович Щука й Кіт Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубата знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала, А Кіт і не цуравсь сього, Бо жирная мишва вже приїдаться стала. Раз каже Щука так йому: – Возьми мене мишей ловити.- Дивуючись, кум глянув на куму Та й засміявсь:- Надумалась дуріти! […]...
- Глібов Леонід Іванович Дуля І Гуляло море на просторі, З далеких гір туман глядів, Як свічечки, блищали зорі, І місяць весело світив. Була безсонная година; Не спала ніч, ніхто не спав, Не спала тихая долина, Вітрець губатий жартував, Десь деренчав деркач горлатий, Кигикав чайчин голосок, Посвистував кулик дзьобатий, Дзинчав комар, гудів жучок; В гаю русалочки гуляли, Вінок із квіточок […]...
- Глібов Леонід Іванович Старець Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині; Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило, – А у тебе, Старче сивий, Нема поля, нема ниви,- Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє. Скрізь безлюдно по дорозі; Шумлять верби по облозі, Вітер віє-виграває, Старець слізоньки ковтає. Аж назустріч із-за жита Вийшла Доля грошовита, Любо-мило засміялась І до його обізвалась: […]...
- Глібов Леонід Іванович Лев і Комар Десь там, не в нашій стороні, Під височенною горою, Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав. Здоровий сам, кудлата грива, На пиці широченний ніс,- Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс. Близенько на вербі Комарики дрімали, Тихенько нічки дожидали. Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: – […]...
- Глібов Леонід Іванович Жук і Бджола Був ясний день, веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина; Під лопухом у ямці Жук сидів І сам собі тихесенько гудів, Що день йому обрид, кругом усі товчуться, Що дуже сонечко і світить, і пече: І гаряче, і боляче, І боязко йому, сліпуючи, поткнуться, Бо день не на добро, а на лихо зведе… […]...
- Глібов Леонід Іванович Деревце Ішов Панас із города додому З сокирою й мішком. Вертаться довелось самому, Прямуючи ліском. Іде Панас, не розглядає, Міркуючи про щось (Міркує той, хто нужду знає), Аж чує – кличе хтось: – Гов, дядьку! – хтось гукнув близенько. Оглянувся: – А хто там,- каже,- де? – Се я,- озвалося тихенько Деревце молоде,- Як вгледіло я […]...
- Глібов Леонід Іванович Кундель У полі тихому жив у норі Хом’як; На самоті скучав він, неборак! Подивиться кругом – багато поля Комусь дала щаслива доля; І глянуть весело, і любо походить, Не те що у норі сидіть. Он двір стоїть багатиря гладкого, Неначе городок; Чого нема у його? Будинок і садок… Надумався Хом’як себе розвеселити – І насадив маленький […]...
- Глібов Леонід Іванович Скоробагатько Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла. Один купець – забув, як звати,- Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він привернув і з воза зліз. Вишнівочка-первак, хазяйка чорноброва, Та ще к тому веселая розмова Забавили його, І він забув погонича свого. […]...
- Глібов Леонід Іванович Вередлива дівчина Була собі Галя, Дівчинонька-краля, І багата, і вродлива, Тільки дуже вередлива,- Усякому зась. Вона теє знала І скрізь щебетала, Як та пташка на просторі: “На те,- каже,- щука в морі, Щоб трусивсь карась”. Багатая доля, Веселая воля, Одна стежечку топтала, Друга тирлич розсипала, Куди вона йшла. “Труси мене, хлопче, Козаче-молодче, Щоб намистечко бряжчало!” – Так […]...
- Глібов Леонід Іванович Матушкина дочка Вы также, маменьки, построже За дочерьми смотрите вслед; Держите прямо свой лорнет: Не то… не то избави, боже! Пушкин Холодной осени порой, При непогоде дождевой, Когда лишь слышно визг ветров, Да крик ворон, да шум дерев, Когда вечернею порой Покроют тучи небо мглой,- В такой угрюмый, скучный час Тоска тревожит часто нас, И беспокойный ветра […]...
- Глібов Леонід Іванович У степу Ол. Ам. Тищинському Хоч доля привела у город суєтливий, Добра і зла прикрашений вертеп, Я все-таки люблю сіножаті і ниви, Люблю широкий, тихий, рідний степ. Там ясная зоря, як радість, привітала; Літала на коні там молодість моя; Про щастя, про любов надія там шептала, І любо слухалось, і щиро вірив я. Даль степова кругом, як […]...
- Глібов Леонід Іванович Шелестуни В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! Бач, братику, які ми повдавались Веселії шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв, І з ким би ти тут, вітрику наш милий, Гуляючи, […]...
- Глібов Леонід Іванович Квіти У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: От-от – дивись […]...
- Глібов Леонід Іванович Пташка Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла. Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє, неначе я чую Весну мою давню, весну золотую… Раз якось весною, у ясну годину, Я виніс в садочок веселу дружину; […]...
- Глібов Леонід Іванович Пеня Частенько між людьми буває, Один свою біду на другого звертає, А іноді ще так крутне: Не можна на людей, так він на біса спхне. Щоб не наскочити на лайку, Я розкажу вам байку. Жив-поживав козак заможний Клим. Вподобавсь він щасливій долі: Де не повернеться, вона усюди з ним – І дома, і у полі. Шановний, […]...
- Глібов Леонід Іванович Лев-дідуган Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! І ноги трусяться, і очі помутніли – Зовсім нікчемний став; Лежить, одкинув хвіст і смерті дожидає, А ще ричить і зо зла позирає, Неначе хоче настрашить. Минулися вже тії роки. Що розпирали боки,- Тепер усяк йому […]...
- Глібов Леонід Іванович Пан на всю губу В якійсь далекій стороні… В Німеччині… в Туреччині… Так ні!. (Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю). Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подобає; Суддею б то, чи що, служив (Чи справді є там суд – хто його знає!)… Жив, хороше і їв, і пив, Нічого […]...
- Глібов Леонід Іванович Жаби Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостайно; Ніхто їх не чіпав, дурних, Жили та гралися звичайно… Так ні, ще треба би не так, І стали радить: – Квак та квак! Чом короля у нас немає? Усякий дурень теє знає: Орел – у птиць, Лев – у звірей, Є королі і у людей,- Хіба […]...
- Глібов Леонід Іванович Цікавий Раз край дороги Влас копиці волочив. Вродило сіно – весело й робилось… От як надвечір сонечко схилилось, Мій Влас полуднувати сів. Глядить – щось їде по дорозі… Йому й байдуже, хто на возі… Коли зближається – аж то Кіндрат, Всесвітній кум і сват. – Здоров, Кіндрате! – Влас гукає.- Куди се бог носив? – А […]...
- Глібов Леонід Іванович Два кума – Здоров, Василю, пане-брате! – Здоров, кумасю мій Кіндрате! – Чи ти ще там здоров та жив? – Ох, братику! – Василь завив,- Мого ти лишенька не знаєш, Що так питавші Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала… – Оце бак лихо! Глянь… Коли ж воно І як? – А […]...
- Глібов Леонід Іванович Ямщик Кони мчалися быстрой стрелой, Только снег под санями скрипел; Как нарочно, ямщик мой лихой Все молчал и мне песен не пел. И все было печально вокруг: Хоть направо, хоть влево гляди – Все лишь степь да леса,- разве вдруг Зачернеет верста впереди. И печально, сквозь тучи порой, Месяц ясный светил надо мной. “Расскажи мне, ямщик, […]...
- Глібов Леонід Іванович Кіт і Баба У одному селі була Весела Баба Шелестиха. – Аби я добренько жила, А більш копи не буде лиха! – Шуткуючи було і скаже, і моргне.- Дивіться на мене! Всім весело, як Шелестиха скаче,- Не треба нам того, хто плаче, Сльозами коровай не бгать…- Весела Баба, що казать! Раз на святках пішла куму провідать, Погостювать і […]...
- Глібов Леонід Іванович Мірошник Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала… Ну що ж! Узять би й загатить. […]...