Критичні, публіцистичні і видавничі досліди У. А. Жуковського в оцінках П. А. Вяземського
Взаємини У. А. Жуковського і П. А. Вяземського, їх ідейні, літературні, дружески-бытовые зв’язку постійно перебувають у зору вітчизняного літературознавства. Але практично немає досліджень, спеціально присвячених сприйняттю творчості Жуковського Вяземським (як, втім, та інші сучасниками), хоча, зрозуміло, у багатьох роботах теми однак зачіпаються. Тим більше що Вяземський, поступово ставав однією з провідних літературних критиків другої половини 10-х – 1930-х ХІХ століття, приділив особи і багатогранної діяльності свого “друга від малолетства”2
Ці відгуки Вяземського, різні за часом і мотивів появи, за обсягом і загальної направ Особливе місце у цій ряду займає підготовлена Про. Б. Лебедєвої й О. З. Янушкевичем книга “У. А. Жуковський у спогадах сучасників” (М., 1999) зі змістовними коментарями зібраними тут мемуарних свідченням. Відповідно вони представляють значний інтерес й у дослідників творчості обох письменників, й у істориків російської літератури й журналістики загалом. У цій статті хотілося б зосередитися на судженнях Вяземского-прозаика щодо критичних,
Перша з дійшли до нас спроб Вяземського заявити себе як і справу критиці – “Щось про 22 номері “Вісника Європи” за 1808 рік”, чорнової незакінчений начерк розбору якогось із чисел журналу, який перейшов тоді до Жуковському, вже досить відомому письменнику. Зовсім юний критик, ігноруючи та його різницю у похилому віці й, головне, вагітною в “літературної табелі про ранги”, та його дружні связи4, із перших рядків позиціонує себе як “новичок-послушник” (самовизначення Вяземського, щоправда, дану у інший і з іншого поводу5), бо як щойно суддя, рівний з видавцем у сенсі журнальної справи. Здається, така позиція струменіла з уявлень Вяземського у тому, що вони з Жуковським – обидва пташенята У рецензії підкреслювалася закономірність особливого ставлення “Віснику Європи”, який був “на початку своєму видаваний першим письменником Росії” і який надалі слідувати встановленим їм принципам – служити “храмом одних добірних п’єс”, відрізнятися розмаїттям материалов6.
Аналізований 22-ї номер Вяземський судив, спираючись для цієї критерії, підтверджені Жуковським в програмному “Листі з повіту до видавця” (“Вісник Європи”, 1808, № 1). Зауважимо, до речі, що такі висловлювання обох друзів явно служили формуванню тоді їхньому колі особливого культу Карамзіна. У той самий час Вяземський відразу порушив жодну з журналістських установок Карамзіна і Жуковського – відмови від критики, і якщо й звернення до неї, лише ободряюще-позитивной, що декларувалося й у програмі “Вісника” Карамзіна, й у названий “Листі…” Жуковського. Хоча неясно, чи усвідомлював юний рецензент свої претензії до 22-му номера журналу як такий порушення. Цікаво у своїй, що сама Жуковський менше ніж за рік у статті “Про критиці” (“Вісник Європи”, 1809, № 21) вніс деякі поправки на свій концепцію значення й характеру критики у структурі журналу, які свідчать про прагненні розширити кордону критики, відбиваючи нові виклики часу.
Певне, Вяземський з його темпераментом публіциста, критика-полемиста, “бійця кулачного”, настільки що вирізнялося від психологічним складом Жуковського, виявився трохи до них навіть раніше, ніж його старший друг.
Related posts:
- “Вісник Європи” Жуковського і увагу до нього з боку Вяземського Чільну увагу Вяземський приділив публікаціям Жуковського в “Віснику Європи” (це відповідало їх домінуючому стану збірнику: семеро з дев’яти), і тим, у яких автор постає як критик і публіцист, а чи не белетрист. Такий їхній підхід цілком закономірне у світі власних творчих переваг рецензента. Його приваблювала і велика просвітницька, багато в чому дидактична установка Жуковского-критика. Недарма […]...
- “Листування” Вяземського й Жуковського Своє сприйняття сформованій тоді ситуації Вяземський емоційно передав у листі Жуковському від 22 серпня 1809 року: “Дякую тобі і цалую за відповідь Шаликову. Зізнаюся, мовчання твоє дратувало мене, і це вже брав зброю за тебе. Пиеса і написана, і може бути, буде цікавий і вийшла друком Рус. Віснику”. Показово, що схвалення самого факту відповіді Жуковського […]...
- Позиції Вяземського відносного Жуковського Автор “Щось…” дуже без зайвої дипломатії висловився про одну з анонімних перекладних публікацій номери – “Портреті”. Це – твір, справді мало цікаве, певне, належало до того що роду перекладів з “масової” літератури, які Жуковський, про що його письма від 4 листопада 1810 року, змушений був іноді робити виключно “для кишені”, там же був досить великий […]...
- Відгук Вяземського на книжку “Твори У. Жуковського в прозі” Найбільшою повнотою, глибиною і виваженістю розбору літературно-критичних і публіцистичних дослідів Жуковського першої чверті ХIХ століття відрізняється розгорнута рецензія Вяземського на друге видання “Творів У. Жуковського в прозі” (1826). Відгук на книжку, яка об’єднала публікації “Вісника Європи” і початку 20-х, виник тому ж році в “Московському телеграфі” – як зазначалось, з підстави журналу Вяземський був однією […]...
- Негативне ставлення Вяземського до прози Жуковського Вибудовуючи рецензію відповідно до послідовністю розташування статей Жуковського в аналізованому томі, заключну частину (всього півсторінки тексту) Вяземський присвятив його прозі послевестниковского періоду. Хоча стислість відкликання про “Подорожі по Саксонської Швейцарії” і “Рафаэлевой “Мадонни”” означала прохолодного, тим паче негативного до них відносини. Так, “шматки з подорожей 1821 і 1824 років” визнані “зразком прози описової”, і висловлено […]...
- Реакція Вяземського публікацій Жуковського Особливе співчуття Вяземського викликала здатність Кантемира “сміливо і натяків схоплюватися з усіма пороками, з усіма дуріннями і на забобони, які панують у суспільстві”, і “подолати їх силою істини і розуму”. Симптоматичною є різниця у акцентах щодо цілей сатирика Жуковським та її рецензентом. Жуковський бачив завдання сатири в “осміянні людських помилок, дурниць і пороків” і тільки […]...
- “Запити” Вяземського Жуковському “Запити…” “Запити” Вяземського Жуковському “Запити…”, звісно, ставили під як ті чи ті рішення Жуковського як редактора і видавця. Замітка Вяземського явно вписувалася у актуальну тоді полеміку карамзинистов і архаистов, пов’язані з властивій неї риторикою. Автор не скупився на чудові ступеня в оцінках (твори “своїх” чи “нейтральних” авторів – “прекрасні”, “чужих” – “уродливейшие”), використовував карамзинское вираз “бомбаст”, […]...
- Жуковський “уваги” Вяземського Вдосконалюючись як критик, Вяземський зберігав вірність своєї загальної авторської стратегії як журналиста-полемиста, зовсім на избегающего “боїв” і допускає публічну критику навіть близьких до нього літераторів. Вона позначилася і в написаних Вяземським в 1810 р. “Запитах пану Василю Жуковському від сучасників і нащадків”. Прискіпливе увагу Вяземського по-новому збурив Жуковський як редактор і видавець, але вже “Вісника” […]...
- Розбіжності між Вяземським і Жуковським щодо впливу на суспільство Цікаво, що у 1826 року Жуковський в листах з-за кордону до друзів неодноразово звертався до цієї теми впливу на суспільство, причому у застосування до сучасної Росії. У листі В’яземському від 26 грудня 1826 року підкреслив: “Тепер більш як коли-небудь знаю високе призначення письменника (хоча й каюся, що залишив свій шлях). В Україні письменник іще з […]...
- Аналіз вірша Жуковського “Листок” Вірш був написаний в 1818 році. У цей час поет перебував у Петербурзі і перебував на службі у государя – імператора як вчителі російської мови у великої княгині Олександри Федорівни. Пережив заміжжя М. Протасової в 1817 році. Для 24 – річного Жуковського це розквіт творчості. Особиста драма поета і пов’язане з нею розчарування в усьому […]...
- Сюжетний аналіз елегії Жуковського “Листок” На перший погляд тема вірша проста: “листок відокремлений”, “від дружної гілки відлучений”, “з волі случаючи що носиться, прагну куди велить мені доля”, але ідея вірша не така. У вірші Жуковського розкриваються думки автора про те, що в реальному світі людин – це всього лише випадковість, залежна від волі долі, він не може бути спокійний і […]...
- Вірш В. А. Жуковського “Море” Безмовне море, блакитне море, Відкрий мені глибоку таємницю твою. Таємниця моря хвилює поет. Море завжди мінливе, воно як би з’єднане з небом: у гарну погоду спокійне, ясне, а в погану – неспокійне. Воно – як людина, як сам поет. … Іль тягне тебе з земния неволі Далеке, світле небо до себе? .. На початку XIX […]...
- Аналіз вірша В. А. Жуковського Море Безмовне море, блакитне море, Відкрий мені глибоку таємницю твою. Таємниця моря хвилює поета. Море завжди мінливе, воно як би з’єднане з небом: у гарну погоду спокійне, ясне, а в погану – неспокійне. Воно – як людина, як сам поет. … Іль тягне тебе з земния неволі Далеке, світле небо до себе? .. На початку XIX […]...
- Ліричний герой В. А. Жуковського В. А. Жуковський по праву вважається одним з найяскравіших російських поетів-сентименталистов, розвинули цей літературний метод в ліриці до величних масштабів і забезпечили плавний і закономірний перехід до романтизму. Ранні вірші поета пройняті сентиментальними настроями, в пізніх ж можна-знайти характерні для романтизму теми й образи. Разом з тематикою, проблематикою і загальним настроєм віршів Жуковського еволюціонував і […]...
- Балада В. А. Жуковського “Світлана” Балада В. А. Жуковського “Світлана” є твором романтизму. Тут описані почуття, піднімає людини: “Милий друг далеко; Мені доля померти в смутку самотньою”. Світлана любить, страждає, вірить, боїться, дуже багато почуттів вона відчуває у баладі. Світлана є ідеальним героєм, героєм мрії Жуковського. Вона селянка, красуня, дуже добра, щаслива, що не зовсім можливо. Жуковський обдарував Світлану винятковим […]...
- Андрій Малишко – Поетичні твори. Літературно-критичні статті К.: Наукова думка, 1988. – 738 с. Ім’я Андрія Малишка вже давно й по праву вписане в історію української і всієї радянської багатонаціональної літератури. Але це аж ніяк не означає, що його художня спадщина належить історії,- краще з його доробку живе активним життям сьогодні і житиме завтра, бо не втрачає з плином часу, тієї ідейно-естетичної […]...
- Особливості романтичного бачення В. А. Жуковського 1. Заворожливий голос серця. 2. Перемога чистого серця над долею. 3. Страшний і таємний мир. 4. Особливості двоемирия. Мрія й дійсність зливаються в любові. В. В. Набоков. Творчість В. А. Жуковського доводиться на період романтизму, одного із самих загадкових напрямків у російській літературі. Кожний з письменників і поетів вносить у нього свої особливі відтінки й […]...
- Ліричний сюжет і символіка вірша “Море” Жуковського Без В. А. Жуковського не можна уявить собі російську романтичну поезію. Саме Жуковський змусив слово природно передавати самі тонкі переживання людини. Крім того, він перетворив деякі поетичні жанри: у першу чергу, послання й елегію Єдина тема й основний зміст лірики Жуковського – душу людини, міркуванням про неї присвячена його поезія. У своїй ліриці він створює […]...
- Сюжетний аналіз вірша Жуковського “Море” Василя Андрійовича Жуковського по праву вважають “літературним Колумбом Русі”, що открили їй “Америку романтизму в поезії”. На початку XІX століття романтизм у Росії був новим напрямком, що прийшло до нас із західноєвропейської літератури. Романтизм приніс із собою нові теми, образи, настрої, мотиви, художні прийоми зображення. Більше того, можна сказати, що романтизм визначив нове – романтичне […]...
- Елегія Жуковського “Вечір” (переказ) Самий популярний жанр світової лірики – елегія. Вона пов’язана із ситуацією спогади, пофарбованого в сумні тони, “ностальгія за минулим”. У різні історичні періоди віршована традиція відкривала в цій темі свої аспекти, найбільш відповідали духу часу. У цьому відношенні цікава елегія Жуковського “Вечір”. У ній поєднується з особливою виразністю створення романтичного за своєю суттю образу з […]...
- Аналіз балади Жуковського “Кубок” Василь Андрійович Жуковський – один із кращих літературних особистостей РФ. Одержавши гарне утворення, відмінно володіючи іноземними мовами, він рано почав писати вірші й перекладати іноземних поетів. Одним з його відомих добутків є балада “Кубок”. Балада починається зі слів підступного царя: “Хто, чи лицар знатний иль латник простій, у ту безодню стрибне з височини?” Безоднею Жуковський […]...
- Порівняльна характеристика елегії В. А. Жуковського “Море”, віршів А. С. Пушкіна “До моря” і Ф И Тютчева “Як добре ти про море нічне” Тема “Людин і Природа ” завжди була глибоко органічна для вітчизняної поезії. Вона незмінно ставила поруч із людиною все різноманіття природи й відкривала йому ока на “трепет життя”, на мудру доцільність, велич і гармонію, красу рідної землі. Природа завжди залишалася для творця джерелом прекрасного й надихаючого. Часто те саме природне явище залучало різних поетів у […]...
- Елегія Жуковського “Кубок” “Хто, чи лицар знатний иль латник простий У ту безодню стрибне з височини? Кидаю мій кубок туди золотий: Хто знайде в тьмі глибини Мій кубок і з ним вернеться нешкідливо, Тому він і буде нагородою переможної”. Так цар виголосив, і з високої скелі, Висевшей над безоднею морський, У безодню бездонної, зяючої імли Він кинув свій […]...
- Зміст поеми Жуковського “Лісовий цар” Хто скакає, хто мчиться під хладною імлою? Їздець запізнілий, з ним син молодий До батька, весь издрогнув, крихітка припав; Обійнявши, його тримає й гріє старий “Дитя, що до мене ти так робко прильнул?” “Рідний, лісовий цар в очі мені блиснув: Він у темній короні, з густою бородою”. “Про ні, те біліє туман над водою”. “Дитя, […]...
- Чим романтизм Жуковського відрізняється від романтизму Рилєєва Романтизм, як літературний напрямок, характеризується незадоволеністю сьогоденням, сучасною дійсністю. Ця незадоволеність породжує мрії про те, що мабуть, про бажаний. Але це бажане, те, що хотілося б бачити в житті, представлялося письменникам-романтикам по-різному. Тому в романтизмі виділилося два основних плини – консервативне й революційне. Представники революційного романтизму спрямовані в Майбутнє, повні визвольних ідей, пов’язані з боротьбою […]...
- Підхід Чижова щодо співробітників “Вісника промисловості” і перший у вихід журналу Чижов грунтовно підходив добору працівників свого журналу. Це були, котрі мають безпосередній ставлення до політекономії, провідні економісти на той час, редактори політекономічних газет та часописів Європи. Окрім перерахованих вище осіб кореспондентами “Вісника промисловості” були: р. Горн, одне із редакторів французької газети “Journal de’ debats” мови у Франції, доктор Фрааз, управляючий сільськогосподарським центральним товариством у Південної […]...
- Федір Васильович Чижов Яскрава, видатна особистість історія Росії ХІХ століття. Широко освічена людина, у якого глибокими науковими знаннями, твердої волею і цілеспрямованістю. Ім’я Федора Васильовича Чижова гриміло за життя, але у подальше століття було забуте. Зацікавлення нього став виявлятися нещодавно. Спричинив цю насамперед тим, що у духовному заповіті Чижов дозволив розкрити свої папери (щоденники, листування, розрізнені документи) лише […]...
- Історія створення журналу “Вісник промисловості” Вихід “Вісник промисловості” у липні 1858 року у Москві було зумовлений кількома причинами. По-перше, затребуваністю такого роду видань. Після Кримської війни поява журналів, які мають інтереси торгово-промислової буржуазії, зумовлено значне зростання інтересу до питань промислового розвитку. Ще 40-і роки ХІХ століття питання економіки із відчутною періодичністю починали з’являтися зі сторінок провідних газет, серед яких “Вітчизняні […]...
- Робота Чижова над “Вісником промисловості” Навесні 1857 року Ф. У. Чижов порушив клопотання вирішенні видавати у Москві журнал “Вісник промисловості”. Головне управління цензури протягом кількамісячної розглядало прохання: вело роботи з Третім відділенням для уточнення обставин заведеного нею в 1847 року справи, выясняло ступінь його благонадійності у київського губернатора. 22 березня 1857 року у щоденнику Чижов так описав свої біди у […]...
- Послідовник М. Карамзіна, В. Жуковський В. Жуковський – уродженець Тульської губернії; помер у Баден-Бадені. Служив при дворі Миколи I, зіграв значну роль у долі засланих декабристів, допоміг О. Пушкіну, М. Гоголю, О. Герценові та Т. Шевченко. Вважав, що повинен підняти, створити свою душу і зробити все, що можна, для інших. У Третьяковській галереї знаходиться портрет В. Жуковського, написаний у 1816 […]...
- ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ (07.06.1876, с. Джурин, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 08.02.1900, Львів) – літературний критик, журналіст, публіцист. Навчався в Коломийській і Станіславській гімназіях та на юридичному факультеті Львівського університету. По закінченні навчання мав юридичну практику й журналістську роботу, брав активну участь у діяльності русько-української радикальної партії, а згодом – польської соціал-демократичної партії. За виступи […]...
- Жандарм Європи – крилаті вирази Жандарм Європи У західноєвропейській пресі “жандармом Європи”, “міжнародним жандармом” називали царську Росію в 1848-1849 рр. – час піднесення революційного руху в Європі. Це про неї, що згубила з світу Пушкіна, Лєрмонтова, Полежаєва, що мучила на засланні Шевченка, що самий початок свій ознаменувала повішенням п’ятьох декабристів і висланням у глибочінь сибірських руд кращих людей того часу… […]...
- Критика “Критика” – спеціальний літературно-критичний журнал. Почав виходити з лютого 1928 в Харкові як “журнал-місячник марксистської критики та бібліографії”. До складу редакції входили: М. Скрипник, А. Хвиля, В. Десняк (псевдонім В. Василенка), В. Коряк, Ф. Таран, І. Кулик, Т. Степовий, Я. Савченко. Головним редактором спочатку був В. Десняк. Протягом 1932-34 журнал мав назву “За марксо-ленінську критику”. […]...
- Поступ “Поступ” – “вісник літератури й життя” релігійно-націоналістичного спрямування, виник на базі однойменного журналу студентського Марійського товариства. Видавався у Львові у 1927-30 за редакцією І. Гладиловича, Г. Лужницького та М. Моха. Мав відділи: “Поезія”, “Проза”, “Рецензії. Огляди”, “Бібліографія”. У “П.” друкувалися Б.-І. Антонич, Г. Костельник, Меріям (Г. Лужницький), П. Коструба, Т. Коструба, Б. Лепкий, Н. Павлосюк […]...
- Житє і слово “Житє і слово” – літературно-художній та громадсько-політичний часопис, що виходив у Львові (1894-97) за редакцією І. Франка, спочатку раз на два місяці, а з липня 1896 – щомісяця, перетворившись із “Вісника літератури, історії і фольклору” на осердя громадського життя Галичини. Мав розділи: “Белетристика”, “Статті наукові та етнографічні”, “Критика і бібліографія”, “Хроніка”. Авторський колектив “Ж. і […]...
- Телеграми Толстому Л. Н Найбільш докладно газетах “Росіяни відомості”, “Йдеться”, “Слово”, “Голос Москви”, “Російське слово”, “Русь” висвітлювалися підготовка і проведення ювілею письменника, у стінах петербурзького представників московського університетів. Восени, на початку учбового року, в Ясну Поляну відправили привітальні телеграми від Ради Московського університету по підпис ректора – Мануйлова. Майже всі столичні газети опублікували адресу Льву Толстому від студентів Петербурзького […]...
- Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має внутрішню змістову структуру та відповідне завдання. Жанрова класифікація не знаходить єдиного критерію. Одні схиляються до уподібнення Ж. л-х. к. з […]...
- Росіянин романтизм Росіянин романтизм прийнятий ділити на кілька періодів: початковий (1801-1815), зрілий (1815-1825) і період последекабристского розвитку. Однак стосовно початкового періоду умовність цієї схеми впадає в око. Тому що зоря російського романтизму пов’язана з іменами Жуковського й Батюшкова, поетів, чия творчість і світовідчування важко ставити поруч і порівнювати в рамках одного періоду, настільки різні їхні мети, устремління, […]...
- Друг “Друг” – літературно-науковий і громадсько-політичний журнал-двотижневик студентського товариства “Академический кружок”. Виходив у Львові 1874-77 спочатку як орган “москвофілів”, а з 1876, після приходу до редколегії І. Франка та М. Павлика, – як орган демократичної молоді. Важливу роль у демократизації журналу відігравали листи М. Драгоманова до редакції. В журналі друкувалися звіти про діяльність студентських товариств, громадські […]...
- З’їзд журналістів. 1908 рік На з’їзді друку було розглянуто різноманітні форми “відзначення” ювілею: і висунуте в “Промови” пропозицію. У. Р. Чорткова видати написане Толстим протягом останніх двадцять п’ять років без цензурних вилучень, і проекту не А. Хирьякова – звернутися до журналістів всіх країн й разом із протестом проти страти. У. Р. Богучарський настійно рекомендував заснувати у Петербурзі літературний будинок-музей […]...