ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ
ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ (1551, Галицька земля – 28.10.1651, Почаїв, тепер Тернопільської обл.) – церковно-релігійний діяч, письменник.
Народився в православній шляхетській родині. Десятирічним хлопцем став послушником Угорницького Спаського монастиря, в якому прийняв чернецтво. По досягненні повноліття висвячений в ієродиякони, пізніше – в ієромонахи, в 30 років прийняв схиму.
На запрошення князя Костянтина Острозького прибув до Дубна (1584) і став ігуменом Лубенського Чеснохресного монастиря на Волині, організував там гурток учених ченців,
Учасник церковного собору (1628) в Києві, на якому було вирішено твердо триматися православної віри. Іов Почаївський вів також літературну діяльність; з його праць відома “Пчола Почаївська” – збірка моральних повчань, у якій автор апологізував чернецтво, аскетичний спосіб життя. Після смерті був канонізований православною церквою. “Житіє” Іова Почаївського, яке написав його учень ієромонах Досифей, є цінною пам’яткою української агіографії XVII ст.
Літ.: Іларіон (Іван Огієнко). Преподобний Іов Почаївський. Вінніпег, 1957; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636).
K., 1990; Філософія Відродження на Україні. К., 1990.
О. Хоменко
Related posts:
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- МИГУРА ШАРЮН МИГУРА ШАРЮН (рр. нар. і см. невід.) – художник, поет. Народився в Києві. По закінченні повного академічного курсу його було запрошено намісником Софійського монастиря Іларієм для проведення реставраційних робіт у храмі; тут він і прийняв чернечий сан. У 1702 – 1703 рр. викладав в академії синтаксиму, а наступного року – поетику. 1704 р. одержав сан […]...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку […]...
- ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ “ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ”- визначна пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них – Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції “Повісті временних літ”: 1-а […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- ЗЕМКА ТАРАСІЙ ЗЕМКА ТАРАСІЙ (2-га пол. XVI ст. – 13.09.1632, Київ) – громадський, освітній і церковний діяч, поет, перекладач і друкар. Ймовірно, був дидаскалом Львівської братської школи, брав участь у діяльності гуртка Гедеона Балабана. У 1615 р. його запросив Єлисей Плетенецький до Києво-Печерської друкарні для участі в підготовці “Анфологіона”. З 1624 р. завідував цією друкарнею. Майже до […]...
- КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ (світське ім’я – Іван; Ієзекиїл, р. нар невід., м. Тисмениця, тепер Івано-Франківської обл. – 29.12.1621, Скит Минявський) – давньоукраїнський церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в заможній родині, освіту здобув в Уневському монастирі та Острозькому училищі, брав активну участь у боротьбі проти католицизму. Молодим двічі побував на Афоні, де навчався грецької мови. Там – таки […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- ПОТІЙ ІПАТІЙ ПОТІЙ ІПАТІЙ (світське ім’я Адам Львович Потій; 1541, с. Рожанці, тепер у Польщі – 18.07.1613) – давньоукраїнський церковно-релігійний діяч. Народився у православній шляхетській родині. Навчався в кальвінській школі, пізніше продовжив освіту в Краківській академії. Перебуваючи на службі у князя Радзивілла, перейшов у кальвінізм; потому знову повернувся до православної віри. З 1580 р. обіймав посаду земського […]...
- Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. До складу “А.” входили перекладачі, поети, гравери, друкарі (Захарія Копистенський, Іов Борецький, Памво Беринда, Тарасій Земка, Олександр Митура, Касіян Сакович, Лаврентій Зизаній та ін.). В межах “А.” видано “Часослов” та […]...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до різних видань, творів релігійного характеру. Його перу належить також підручник з риторики. З віршованих творів зберігся тільки панегірик Лазарю Барановичу […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру 1667 р. переїхала в Красилівку поблизу Ніжина. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії та єзуїтських школах Любліна, Львова, Познані, Вільно. Для […]...
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
- КАМ’ЯНЧАНИН ІСАЙЯ КАМ’ЯНЧАНИН ІСАЙЯ (світське ім’я – Іоаким; перша йол. XVI ст., м. Кам’янець-Подільський – після 1592) – культурно-освітній діяч, письменник. Народився в православній родині. Початкову освіту здобув у Кам’янці-Подільському. Рано осиротівши, подався до Молдавії, де в одному з монастирів прийняв чернецтво, а згодом там же був посвячений у диякони. Після повернення в Україну жив у Кислю-Печорській […]...
- ГОРЛЕНКО ЙОАСАФ ГОРЛЕНКО ЙОАСАФ (світське ім’я – Яким, 19.09.1705, м. Прилуки, тепер Чернігівської обл. -21.12.1754, м. Грайворон, тепер Бєлгородської обл., Росія) – церковно-релігійний діяч, письменник. Походив із старовинного козацького роду Горленків. Його батько був прилуцьким полковником, а мати – донькою миргородського полковника Данила Апостола, який пізніше став гетьманом. Дядько Г. Квітки-Основ’яненка. У 7 років вступив до Києво-Могилянської […]...
- ОНУФРІЙ ОНУФРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – поет – компілятор, церковний діяч. Був ігуменом Преображенського монастиря поблизу Харкова (1693-1696, 1705-1709). Автор рукописного збірника “О пріроженю человческом, под которою планетою знамен небесных родится всяк человек, важностю и комплексіями и обтаєм зде описано єсть…”, складеного між 1696 – 1699 рр. Сюди ввійшли перекладені з польської мови епіграми […]...
- ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ (р. нар. невід. – 03.05.1074, м. Київ) – давньоруський книжник, письменник – полеміст. Народився у знатній родині, яка володіла маєтностями у Василеві (тепер м. Васильків Київської обл ). Здобув високу на той час освіту. Познайомившись з життям християнських подвижників, чернецтва, вирішив наслідувати їх. Прийняв у Києві постриг у “печерах” Антонія. Був надзвичайно побожним. […]...
- КАРПОВИЧ ЛОНГИН КАРПОВИЧ ЛОНГИН (в чернецтві Леонтій; бл. 1580-1620) – українсько-білоруський церковно-релігійний діяч, перекладач, автор слів. Народився у шляхетській православній родині поблизу Пінська. Проживав у Вільно. Освіту здобув в Острозькій школі на Волині. У січні 1609 р. був послом на варшавському сеймі, де активно виступав проти одного з чільних діячів уніатського руху Іпатія Потія. Брав участь у […]...
- ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ) (світське ім’я – Стефан; рр. нар. і см. невід.) – церковний діяч, педагог і письменник першої половини XVII ст. Про життя Софронія Почаського відомо небагато. Навчався у Київській братській школі. Припускають, що він був одним із двадцяти спудеїв-риторів, які проголосили в квітні 1622 р. “Вірш на жалосний потреб… Петра Конашевича-Сагайдачного…” IC. Саковича. […]...
- Прокопович Феофан – Біографія Феофан ( Єлеазар ) Прокопович (також: Теофан Прокопович ; 18 червня 1681 – 19 вересня 1736) – український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Київської академії (1710-16 рр.), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький. Феофан Прокопович – визначний український діяч епохи бароко. Різносторонність обдарувань, енциклопедичність знань, видатні досягнення в галузі науки, політики, без сумніву дозволяють поставити його […]...
- ПАТЕРИКИ ПАТЕРИКИ – різновид агіографічних збірників, у яких об’єднувалися оповідання та короткі повісті про ченців – подвижників якоїсь обителі чи місцевості. Особливо популярними були у візантійській християнській літературі. Патерики об’єднували різні за змістом оповідання аскетичного характеру. Джерелами їхніх сюжетів були легендарні фольклорні мотиви, в основі яких – зображення фантастичного світу, де ведеться боротьба за душі людей […]...
- Кралицький Анатолій Кралицький Анатолій – літератор-прозаїк, громадський діяч. Навчався в Ужгородській духовній семінарії, працював (з 1858 р.) учителем, а з 1869 р. і до кінця життя – ігуменом Мукачівського монастиря. Зібрав велику бібліотеку. Багато книг подарував йому український учений М. Драгоманов. Пересилав він Драгоманову етнографічні та фольклорні матеріали для збірників “Малоруські народні пісні”, “Малоруські народні перекази”. Листувався […]...
- Трагікомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як зразок шкільної драми Феофан Прокопович народився в Києві в сім’ї купця й при хрещенні одержав ім’я Елеазар. Рано залишився сиротою, виріс під впливом дядька – ректора Київського колегіуму. З 1688р. став учнем цього колегіуму. Мав більші здатності до навчання. Потім учився в католицькому училищі Владимир-Волинского монастиря (щоб більше довідатися про католицизм), незабаром його забирають у Римську католицьку академію. […]...
- ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. – архімандрит у Києво-Печерській лаврі. Літературна спадщина Єлисея Плетенецького – це передмови до “Часослова” (1616), “Анфологіона” (1619), “Божественної літургії” (1620), до книги […]...
- СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ (світське ім’я Максим; бл. 1572 р., за іншими даними – 1575 р., с. Смотрич, тепер смт Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. – 27.12.1633, с. Дермань, тепер Усгенське Друге Здолбунівського р-ну Рівненської обл.) – поет, український і білоруський письменник – полеміст, церковний діяч. Син Герасима Смотрицького. Освіту здобув в Острозькій академії. Вчителем Мелетія був учений […]...
- ПОВІСТЬ ВРЕМ’ЯНИХ ЛІТ “ПОВІСТЬ ВРЕМ’ЯНИХ ЛІТ” – пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, найдавніше літописне зведення, укладене в Києві на початку XII ст., яке пізніше входило до складу всіх літописних зведень XIV – XVI ст. “Повість врем’яних літ” іще називають Несторовим літописом, Початковим літописом, Сильвестровим зведенням. Відомі три редакції цієї пам’ятки: перша, яка була здійснена близько 1113 р. […]...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься “Волоською”. П. Могила – вихованець Львівської братської школи, а […]...
- АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з друкарнею Михайла Сльозки. У 1641- 1643 рр. – управитель і складач друкарні Львівського братства. З 1643 р. працював у друкарні […]...
- ЛУКА ЖИДЯТА ЛУКА ЖИДЯТА (р. нар. невід. – 15.10.1059 або 1060) – один із перших відомих нам представників ораторсько – учительної прози періоду Київської Русі, церковний діяч XI ст. За походженням, імовірно, новгородець. Поставлений Новгородським єпископом за князювання Ярослава Мудрого. Відомо, що Лука Жидята ворогував із грецькими ієрархами руської православної церкви. 1055 р. на письменника звів наклеп […]...
- Трагедокомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як зразок шкільної драми (1681-1736) Народився в Києві в родині купця й при хрещенні дістав ім’я Єлеазар. Рано залишився сиротою, зростав під впливом дядька – ректора Київського колегіуму. З 1688 р. став учнем цього закладу. Мав великі здібності до навчання. Потім навчався в католицькому училищі Володимир-Волинського монастиря (щоб більше дізнатися про католицизм), невдовзі його забирають до Римської католицької академії. […]...
- Твір на тему: Літописець Нестор Зупиняюся перед скульптурою М. М. Антокольського “Літописець Нестор”, що знаходиться в одному із залів Київського музею мистецтв. За столом у чернечій ризі сидить мудрець. Він схилився над товстим розгорнутим фоліантом. Благородні риси обличчя, довга борода, довгі й гнучкі персти… Що відомо нам про славного автора “Повісті временних літ, або звідки почалася Руська земля, хто в […]...
- Стельмах Ярослав – Біографія Ярослав Михайлович Стельмах (30 листопада 1949, Київ – 4 серпня 2001) – український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Син письменника Михайла Стельмаха. Народився 30 листопада 1949 року у Києві. В 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, у 1981 році – Вищі літературні курсив Москві, потім аспірантуру. Жив в Києві на Печерському узвозі, 8. […]...
- ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ (бл. 1600, Пруссія – 28.11.1683, Київ) – історик, письменник. Народився в німецькій родині протестантів – реформаторів; юнаком прибув до Києва, прийняв хрещення і став монахом. По закінченні Києво-Могилянської колегії (1642) був рекомендований П. Могилою для навчання в Англії. Там прослухав курси богослов’я, історії, юриспруденції. Викладач, професор, з 1645 р. – ректор Києво-Могилянської академії. […]...
- СЕРАШОН СЕРАШОН (рр. нар. і см. невід.) – письменник і мандрівник. Інок Мотронинського монастиря, який здійснив та описав своє паломництво до гробу Господнього у 1749 р. Автор записок вказує власний маршрут: Бориспіль – Золотоноша – Чигирин – Січ, звідки на човнах добрався до Очакова, а потім до Константинополя. Описав турецькі й грецькі міста, а також ті, […]...
- Літописець Нестор Літописець Нестор Зупиняюся перед скульптурою М. М. Антокольського “Літописець Нестор”, що знаходиться в одному із залів Київського музею мистецтв. За столом у чернечій ризі сидить мудрець. Він схилився над товстим розгорнутим фоліантом. Благородні риси обличчя, довга борода, довгі й гнучкі персти… Що відомо нам про славного автора “Повісті временних літ, або звідки почалася Руська земля, […]...
- МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою “Антидотум” (1629), який був відповіддю на відому прокатолицьку “Апологію” Мелетія Смотрицького. Значне місце в творі належить критиці теологічної частини “Апології”, […]...
- КОСОВ СИЛЬВЕСТР КОСОВ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід., маєток Жировиці у Вітебському воєводстві, Білорусь – 13.04.1657, Київ) – український церковний діяч, філософ, педагог і письменник. Виходець із білоруської православної шляхта. Закінчив Віденську братську школу, навчався в Люблінській єзуїтській колегії й Замойській академії. Педагогічну діяльність розпочав у Віденській та Львівській православних школах. Влітку 1631 р. Сильвестра Косова разом з […]...
- Повість минулих літ. Короткий переказ И були три брати: одне ім’я Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив, а сестра в них була Либидь. Сидів Кий на горі, де тепер підйом Боричів. А Щек на горі, що зветься Щекавица. А Хорив – на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І вибудували вони місто в ім’я старшого брата свого […]...