ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ

ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ (1551, Галицька земля – 28.10.1651, Почаїв, тепер Тернопільської обл.) – церковно-релігійний діяч, письменник.

Народився в православній шляхетській родині. Десятирічним хлопцем став послушником Угорницького Спаського монастиря, в якому прийняв чернецтво. По досягненні повноліття висвячений в ієродиякони, пізніше – в ієромонахи, в 30 років прийняв схиму.

На запрошення князя Костянтина Острозького прибув до Дубна (1584) і став ігуменом Лубенського Чеснохресного монастиря на Волині, організував там гурток учених ченців,

які переписували книги. Рішуче виступав проти церковної унії 1596 р. Пізніше перейшов у Почаївський монастир, де його обрали ігуменом. Незважаючи на чернече усамітнення, брав участь у громадському житті.

Учасник церковного собору (1628) в Києві, на якому було вирішено твердо триматися православної віри. Іов Почаївський вів також літературну діяльність; з його праць відома “Пчола Почаївська” – збірка моральних повчань, у якій автор апологізував чернецтво, аскетичний спосіб життя. Після смерті був канонізований православною церквою. “Житіє” Іова Почаївського, яке написав його учень ієромонах Досифей, є цінною пам’яткою української агіографії XVII ст.

Літ.: Іларіон (Іван Огієнко). Преподобний Іов Почаївський. Вінніпег, 1957; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636).

K., 1990; Філософія Відродження на Україні. К., 1990.

О. Хоменко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ