Скорочено СОЛОВЕЙ – ВІКТОР ЗАБІЛА

Не щебечи, соловейку,

Під вікном близенько;

Не щебечи, малюсенький,

На зорі раненько.

Як затьохкаєш, як свиснеш,

Неначе заграєш;

Так і б’ється в грудях серце,

Душу роздираєш.

Як засвищеш голосніше,

А далі тихенько:

Аж у душі похолоне,

Аж замре серденько.

Зовсім трошки перестанеш,

Лунь усюди піде;

Ти в темну ніч веселися,

І як сонце зійде.

Твоя пісня дуже гарна,

Ти гарно й співаєш:

Ти, щасливий, спарувався

І гніздечко маєш!

А я бідний, безталанний,

Без пари, без хати:

Не досталось мені в світі

Весело співати.

Сонце зійде – я нуджуся,

І заходить – плачу:

Котру люблю дівчиноньку,

Тієї не бачу.

Довго й чутки вже не маю

Про милу дівчину;

Цілий вік свій усе плачусь

На лиху годину.

Не щебечи, соловейку,

Як сонце пригріє!

Не щебечи, малюсенький,

І як вечоріє!

Ти лети, співай тим людям,

Котрі веселяться;

Вони піснею твоєю

Будуть забавляться.

А мені такая пісня

Душу роздирає! –

Гірше б’ється моє серце,

Аж дух замирає,

Пугач мені так годиться

Стогне, не співає;

Нехай стогне коло мене

Да смерть возвіщає.

Скорочено СОЛОВЕЙ – ВІКТОР ЗАБІЛА