Агата Крісті Крадіжка в готелі &;amp;#8216;Гранд Метрополітен&;amp;#039
Агата Крісті Крадіжка в готелі &;#8216;Гранд Метрополітен’ Оповідання – Пуаро, – звернувся я до друга, – зміна обстановки пішла б вам на користь.
– Ви так думаєте, друже? – Яв цьому переконаний. – Справді? – відказав усміхаючись Пуаро. – Так ви вже все уладнали? – Поїдете? – Куди ви маєте намір мене відвезти?
– У Брайтон. Справа в тому, що мій приятель з Сіті залучив мене до однієї дуже вигідної справи, і… ну, як то кажуть, у мене завелись грошенята. Я вважаю, що, зупинившись в готелі “Гранд-Метрополітен”,
Те, що ви не забуваєте про мене, старого, свідчить про вашу добросердість. А, доброзичливе серце, врешті-решт, цінується вище за сірі мозкові клітини. Так-так, це кажу вам я, три, котрий про це часто забуває. Мені таке зіставлення було не дуже до вподоби. Я підозрюю, що Пуаро іноді схильний недооцінювати мою кмітливість.
Але його доброзичливість до мене була настільки очевидна, що моя легка досада швидко розвіялась. – Отже, домовились, – підсумував я квапливо. У суботу ми вечеряли в “Гранд-Метрополітен” серед розкішно одягнено! публіки.
Вбрання були чудові, а коштовності – поначеплені часом із бажання їх продемонструвати навіть усупереч доброму смаку – були просто дивовижні. – Оце так видовисько! – бурмотів Пуаро. – Зборище спекулянтів, правда ж, Гастінгсе? – Можливо, – відповів я. – Матимемо надію, що не всі вони одного поля ягоди.
Пуаро з цікавістю оглядався навкруги. – Споглядаючи цю силу-силенну коштовностей, я починаю жалкувати, що спеціалізувався на викритті злочинів, а не на їх вчиненні. Яка чудова нагода для кваліфікованого злодія! Зверніть увагу, Гастінгсе, на огрядну даму, що сидить біля колони. Вона, можна твердити, вся увішана самоцвітами.
Я простежив за його поглядом. – О, – вигукнув я, – це ж місіс Опалсен. – Ви з нею знайомі? – Як вам сказати, її чоловік – багатий біржовий маклер, який нажив великі гроші на недавньому нафтовому бумі.
По вечері ми зустріли Опалсенів у вітальні, і я відрекомендував їм Пуаро. Кілька хвилин ми невимушене розмовляли, і все закінчилось тим, що каву ми вже пили разом. Пуаро кинув кілька схвальних слів відносно дивовижних коштовних каменів, що прикрашали пишні груди леді, і та відразу ж розцвіла від глибокого задоволення. – Це моє хобі, містере Пуаро. Я так люблю коштовні камені.
Ец знає це моє уподобання, і, коли справи в нього йдуть непогано, він приносить мені що-небудь новеньке. Ви цікавитесь коштовними каменями? – Подеколи мені доводиться мати з ними справу, мадам. Моя професія змусила мене ознайомитися із найвідомішими коштовностями світу.
Розсудливо замінюючи справжні імена вигаданими, він розповів історію про відомі коштовні камені одного королівського дому, а місіс Опалсен слухала його, затамувавши подих. – Ну й дива! – вигукнула вона, коли Пуаро скінчив свою розповідь. – Буває ж таке! Знаєте, я придбала перли, що мають цікаву історію. Наскільки мені відомо, моє намисто вважається одним із найгарніших у світі – так чудово підібрані одна до одної перлини і так бездоганна їх гра. Піду принесу його!
– О мадам, – запротестував Пуаро, – ви надто люб’язні. Благаю вас, не турбуйтесь! – Ні, ні, я хочу показати вам намисто. І огрядна дама досить жваво попрямувала до ліфта. її чоловік, зайнятий бесідою зі мною, запитливо глянув на Пуаро. – Ваша дружина була настільки люб’язна, що вирішила показати мені свої перли, – пояснив йому Пуаро.
– О, які перлини! – задоволене усміхнувся Опал-сен. – їх варто побачити. Вони влетіли мені в круглу копієчку. Але я нічого на цьому не втратив. Хоч і сьогодні я зміг би одержати за них ті самі гроші. І навіть більші.
Може, так і доведеться зробити, якщо справи йтимуть і далі, як досі. У Сіті з грошима зараз дуже скрутно. Розумієте, винен цей клятий податок на надприбуток. І він став розповідати про фінансову ситуацію, пересипаючи мову спеціальними термінами, так що мені було важко його зрозуміти.
Його перебив хлопчик-слуга, який підійшов і щось прошепотів йому на вухо. – Що, що? Зараз прийду. Вона не захворіла?
Пробачте, джентльмени. І він побіг нагору. Пуаро відкинувся на спинку стільця і запалив свою маленьку цигарку.
Тоді поставив порожні чашечки з-під кави в один ряд і радісно усміхнувся, задоволений результатом своєї праці. Минав час. Опалсени не повертались. – Дивно, – відзначив я зрештою. – Коли ж вони повернуться?
Пуаро простежив за кільцями диму, що піднімалися вгору, і замислено сказав: – Вони вже не повернуться. – Чому? – Тому, мій, друже, що у них щось сталося. – Що могло статися? Звідки вам це відомо? – поцікавився я.
Пуаро посміхнувся. – Кілька хвилин тому керуючий готелем спішно вийшов з кабінету і побіг угору сходами. Він був явно збуджений.
Хлопчик-ліфтер поринув у жваву розмову з одним із слуг. Дзвінок виклику ліфта продзвенів вже тричі, однак він не звертає на це уваги. По-третє, навіть офіціанти збентежені, а примусити офіціанта збентежитись, це… – Пуаро похитав головою: це, мовляв, уже кінець світу. – Справа, мабуть, дуже серйозна. Ага, я так і думав!
З’явилась поліція. У готель зайшли двоє чоловіків – один у поліцейській формі, другий – у цивільному. Вони звернулись до хлопчика-слуги, і той зразу ж повів їх угору. Через кілька хвилин знову з’явився той же хлопець і попрямував до нас. – Micyep Опалсен засвідчує вам свою повагу і просить завітати до нього в номер.
Пуаро жваво скочив на ноги. Сторонній міг би подумати, що він з нетерпінням чекав цього запрошення. Я так само швидко пішов слідом за ним.
Опалсени мешкали на другому поверсі. Хлопчик-слуга постукав і пішов, а ми, почувши відповідь “заходьте!”, відчинили двері. Дивна картина постала перед нашими очима.
Кімната служила місіс Опалсен спальнею. У центрі її напівлежала в кріслі господиня і несамовито ридала. Вона являла собою незвичайне видовище:
Потоки сліз утворили глибокі борозни на й обличчі, яке було вкрите грубим шаром пудри. Містер Опалсен великими кроками міряв кімнату з кутка в куток. Обидва працівники поліції стояли посеред кімнати, один з них тримав у руках розкритий блокнот. До смерті злякана покоївка стояла біля каміна.
В другому кінці кімнати плакала і ламала собі руки француженка, очевидно, служниця місіс Опалсен. При цьому її горе могло б зрівнятися лиш з розпачем її господині. І в це – пекло ступив Пуаро, охайно вдягнений і з ввічливою усмішкою на вустах. Місіс Опалсен із швидкістю, дивовижною при її огрядності, зразу ж скочила з крісла і кинулась до нього.
– Так от, Ед може казати все, що йому заманеться, але я вірю в щасливу долю. Так, так, вірю. Сама доля судила, щоб я зустрілася з вами цього вечора, і я передчуваю, що ніхто, окрім вас, не зможе повернути мені мої перли.
– Заспокойтесь, прошу вас, мадам, – підбадьорливо поплескав її по руці Пуаро. – Не хвилюйтесь. Все буде гаразд. Еркюль Пуаро допоможе вам! Містер Опалсен звернувся до інспектора поліції.
– Гадаю, у вас немає заперечень проти… е-е… того, що я запросив цього джентльмена? – Ніяких заперечень, сер, – ввічливо відповів інспектор, проте виявляючи повну байдужість. – Можливо тепер, коли леді почуває себе краще, вона дозволить вам ознайомитись з фактами? Місіс Опалсен безпорадно глянула на Пуаро. Він підвів її назад до крісла.
– Сядьте, мадам, і спокійно розкажіть нам усе по порядку. Місіс Опалсен витерла очі й почала розповідати. -Я прийшла після вечері, щоб узяти перли й показати їх містеру Пуаро.
Покоївка і Селестіна були, як звичайно, в кімнаті… – Вибачте, мадам, що ви маєте на увазі, коли кажете “як звичайно”? Пояснення дав містер Опалсен.
– Я завів таке правило, що постороиній може зайти в цю кімнату тільки в присутності Селестіни, нашої служниці. Покоївка вранці прибирає кімнату тільки в присутності Селестіни і приходить після вечері стелити постелі теж у її присутності. Інакше вона в кімнату не заходить. – Так от, як я вже сказала, – провадила місіс Опалсен, – я зайшла в кімнату і витягла оцю шухляду, – вона показала на нижню праву шухляду туалетного столика з двома тумбами, – вийняла скриньку для коштовностей і відімкнула її. Все було як звичайно, однак перлів у скриньці не було. Інспектор писав у блокноті.
– Коли ви їх бачили в останній раз? – запитав він. – Коли я пішла вечеряти, вони були на своєму місці. – Ви в цьому впевнені? – Цілком упевнена.
Я ще вагалася, чи не надягнути мені їх до вечері, але, зрештою, зупинилась на моїх смарагдах, а перли поклала назад у скриньку. – Хто замкнув скриньку? – Замкнула її я. Ключ висить на ланцюжку у мене на шиї. – Вона витягла і показала ключ. Інспектор оглянув його і знизав плечима. – Злодій, певно, мав дублікат. Справа це неважка.
Замок дуже простий. Що ви робили далі, після того, як замкнули скриньку? – Я поклала її у нижню шухляду, як це роблю завжди.
Related posts:
- Агата Крісті Знахідка у Бібліотеці Агата Крісті Знахідка у Бібліотеці Повість Місіс Бентрі снилося, ніби на виставці квітів її горошок посів перше місце. Вікарій, у сутані й стихарі, вручав у церкві нагороди. Повз вікарія пройшла в купальнику його дружина. Але так уже ведеться у снах, що це не викликало в парафіян ніякого осуду, хоч наяву було б зовсім навпаки. Місіс […]...
- Агата Крісті Дельфійський Оракул Агата Крісті Дельфійський Оракул Оповідання Місіс Вілларц Дж. Петерс не цікавилася Грецією і про Дельфи, по щирості, нічого певного не могла сказати. Для неї центрами культури були Париж, Лондон і Рів’єра. Місіс Петерс подобалося жити в готелях. Та в номері обов’язково мали бути м’який килим, комфортабельне ліжко, багато різних освітлювальних приладів, у тому числі нічник, […]...
- Агата Крісті Червоний сигнал Агата Крісті Червоний сигнал Оповідання – Як цікаво! – вигукнула вродлива місіс Еверслі, широко розплющивши свої гарні, але трохи бездумні сині очі. – Кажуть, ніби жінки мають шосте чуття. Як ви гадаєте, сер Ейлінгтон, це правда? Знаменитий психіатр саркастично посміхнувся. – Яких тільки дурниць люди не кажуть, місіс Еверслі. А що цей термін означає – […]...
- КРІСТІ, Агата (1891 – 1976) КРІСТІ, Агата (Christie, Agatha – 15.09.1891, Торкі – 12.01.1976, Воллінгфорд) – англійська письменниця. Її перу належить 68 романів, 17 п’єс і багато оповідань, які видавалися величезними тиражами в усіх країнах світу. Понад мільярд книг Крісті видано англійською мовою і приблизно така ж кількість перекладів її творів іншими мовами. Чимало романів Крісті екранізовано, […]...
- Агата Крісті Свідок Обвинувачення Агата Крісті Свідок Обвинувачення Оповідання Містер Мейгерн надів пенсне і, за своїм звичаєм, прочистив горло, сухо покашлявши. А тоді знову глянув на чоловіка, що сидів проти нього – чоловіка, обвинуваченого в умисному вбивстві. Містер Мейгерн був невисокий на зріст, педантичний у своїх манерах, мав сірі очі, що вміли дивитись проникливим поглядом. Одягався він охайно, навіть […]...
- ДЕЛЬФІЙСЬКИЙ ОРАКУЛ – Агата Крісті ДЕЛЬФІЙСЬКИЙ ОРАКУЛ Оповідання Місіс Вілларц Дж. Петерс не цікавилася Грецією і про Дельфи, по щирості, Нічого певного не могла сказати. Для неї центрами культури були Париж, Лондон і Рів’єра. Місіс Петерс Подобалося жити в готелях. Та в номері обов’язково мали бути м’який килим, Комфортабельне ліжко, багато різних освітлювальних приладів, у тому числі Нічник, досхочу гарячої […]...
- Агата Крісті Любов незнайомця Агата Крісті Любов незнайомця Оповідання – До побачення, любий. – До побачення, серденько. Елікс Мартін, спершись на хвіртку, дивилась вслід своєму чоловіку, який пішов до села. Скоро він зник за поворотом дороги, але Елікс усе ще стояла в тій самій позі, механічно поправляючи пасмо густого каштанового волосся, що впало їй на обличчя. В очах її […]...
- &;amp;#8216;Архіпелаг ГУЛАГ” “Архіпелаг ГУЛАГ”. ПРИСВЯЧУЮ всім, кому не вистачило життя про це розповісти. І так простять вони мені, що я не все згадав, не про усім догадався. А. И. Солженицын А. И. Солженицын багато випробував на своєму життєвому шляху, багато пережив і вистраждався Незважаючи на те, що йому, ка-залось, написано було на роді перетворитися в правовірного марксиста […]...
- Образ Пузиря за п &;amp;#8216;єсою “Хазяїн” Івана Карпенка-Карого Терентій Пузир незрівнянно багатший від Герасима Калитки, центрального образу комедії “Сто тисяч”. Він уже досяг того, про що мріяв Калитка, – мати скільки землі, щоб і за три дні не об’їхати. “Княжество!” – із заздрістю вигукує Маюфес про землі Пузиря. – Ціле княжество!” Кілька економій, десятки тисяч овець, тисячі батраків – ось що приносить капітал […]...
- Скорочено “Загадка Эндхауза” Кристи “Загадка Эндхауза” – роман Агати Кристи, що оповідає про події в невеликому маєтку, Эндхаузе. Діючі особи роману: детектив Эркюль Пуаро, його друг Гастингс, господарка Эндхауза Никнув Бакли, її друзі – Челленджер, Фредерика, Лазарус, квартиранти містер і миссис Крофт. Эркюль Пуаро й Гастингс поселяються в отеленні “Мажестик”. Эркюль Пуаро вже відійшов від справ, але несподіване знайомство […]...
- Карел Чапек Ворожка Карел Чапек Ворожка Перекладач: Юрій Лісняк Джерело: З книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П’єса. Оповідання.- К.:Дніпро, 1978 Кожен, хто хоч трохи знає світ, збагне, що ця історія не могла відбутись ні в нас, ні у Франції, ні в Німеччині, бо в цих країнах, як відомо, судді повинні судити й карати правопорушників згідно […]...
- Характеристика образа Огюста Дюпена в оповіданнях едгара По Дюпен Огюст – видатний логік, що присвятив себе діяльності слідчого, що розкриває механізм злочинів. Герой створеного По нового жанру “логічних” оповідань, Д. виявляється попередником Шерлока Холмса (Артура Конан Дойла), еркюля Пуаро (Агати Кристи), батька Брауна (Г. К. Честертона). Людина, що володіє дивними аналітичними здатностями, він осоромлює неспроможну поліцію, розплутуючи надзвичайно таємничі справи. Д. – нащадок […]...
- Эркюль Пуаро герой романів Агати Кристи Для Эркюля Пуаро часу немов би немає. Він вічний. При тім, що безумовно сприймається новими поколіннями персонажів романів А. Кристи як ровесник динозаврів, та й сам почасти усвідомлює всю міру своєї старомодності. Його портрет дається звичайно за допомогою декількох деталей: ріст 5 футів 4 дюйми, голова яйцем. Завжди ретельно одягнений і причесаний. Предмет його особливої […]...
- Переказ – виклад за романом Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан” “Тільки сміливим підкоряються моря”. Головний герой роману “П’ятнадцятирічний капітан” – Дік Сенд. Він був сиротою, вирiс у дитячому будинку. Хлопчик був дуже обдарованою. У чотири роки він навчився читати, писати і рахувати. Ще змалку його вабило море. У вісім років він пішов юнгою на корабель, який плавав у південних морях. Тут він став вчитися моряцького […]...
- Твір-опис з елементами розповіді: Музей Шерлока Холмса У 1880-му молодий доктор сидів, в очікуванні нових пацієнтів, які так ніколи і не прийшли. Щоб скоротати час, він писав розповідь про людину, яка дуже добре розплутували злочину. Ці розповіді стали настільки популярними, що доктор вирішив кинути медицину і замість цього стати письменником. Цим доктором був Артур Конан Дойл, а його дітищем був Шерлок Холмс. […]...
- Діккенс Чарльз Домбі і син (скорочено) Містер Домбі був чоловік суворий. Усе, чого він жадав, – щоб могла торгувати його фірма “Домбі і син”. Так називалася фірма його батька, яку він успадкував. Фірма була. Він сам, містер Домбі, був. Але сина не було. Та ось нарешті народила дружина йому сина. Між містером Домбі та його жінкою не було кохання. Він оженився, […]...
- Віндзорські намешніци (переказ) У цій п’єсі знову з’являються товстий лицар Фальстаф і деякі інші комедійні персонажі “Генріха IV” – суддя Шеллоу, пихатий забіяка Пістоль, пустотливий паж Фальстафа п’яниця Бардольф. Дія відбувається в місті Віндзорі і носить відверто фарсовий характер. Перед будинком Пейджа, багатого Віндзорського городянина, розмовляють суддя Шеллоу, його придуркуватий і боязкий племінник Слендер і сер Х’ю Еванс, […]...
- Що я знаю про свій родовід Вперше я замислився над цим питанням у 6 класі, коли вчителька попросила нас намалювати генеалогічне древо. Вона усе пояснила, як і що робити. Пам’ятаю, я тоді сказав сусідці по парті: “Що може бути легше!”. Я з ентузіазмом “взявся за перо”, та ще й видер лист з альбому для малювання, показуючи усім своїм видом, що у […]...
- Забіла Віктор Миколайович До невірної Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А тобі як новенький, Зараз тобі і миленький: Мене зараз покидаєш, Мене зовсім забуваєш. А божилася й клялася, Що зовсім вже оддалася Мені серцем і душею І що будеш вік моєю! Ти ніколи не кохала Мене […]...
- Вінграновський Микола Степанович Мерані З Ніколоза Бараташвілі Без дороги-сліду мчить мене Мерані. Сивий ворон карка в чорному тумані. Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані, Сині мої думи ворону не знані. Крилатий коню мій! по скелях, по яругах, Крізь хвилі й смерчі скороти мені Ці дні дороги, нетерплячі дні, І не жалій за втому свого друга. Нехай свою Вітчизну […]...
- Ленгстон Хуз Статуси і Статуї Ленгстон Хуз Статуси і Статуї – Того тижня, коли ховали Малькольма N., у Гарлемі було стільки полісменів, наче якийсь їхній з’їзд зібрався. А на півдні в Алабамі, у Селмі, тоді поліція мала стільки роботи – арештовувати негрів, що доводилося спішно приводити до присяги нових полісменів, набраних із ку-клукс-клану,- сказав Простак.- Певне, нью-йоркському муніципалітету це діло […]...
- Пігмаліон (скорочено) Дія п’єси розгортається в Лондоні. У літній вечір дощ ллє як з відра. Перехожі біжать до Ковент-Гарденскому ринку і до портику собору св. Павла, де вже сховалося кілька людей, в тому числі і літня дама з дочкою, вони у вечірніх туалетах, чекають, коли Фредді, син пані, знайде таксі і приїде за ними. Всі, крім однієї […]...
- Твір “Людина в життєвих випробуваннях” за “П’ятнадцятирічним капітаном” Жюля Верна Головний герой твору, Дік Сенд – це хлопець п’ятнадцяти років. Він сирота, юнга на кораблі. Змалку Дік привчався виживати, рано став працювати, годувати себе сам. Важке життя не зіпсувало хлопця, не озлобило його. Він жвавий, веселий, добрий, талановитий, любить вчитися чомусь новому. Але життєві випробовування Діка Сенда ще тільки починаються. Після загибелі капітана хлопцеві доведеться […]...
- Пітер Пен (стисло) У сім’ї Дарлінгом троє дітей-погодків. Старша – Венді, потім йде Джон, а потім Майкл. У них незвичайна няня – велика чорна собака-водолаз на ім’я Нена. Одного разу увечері, зайшовши в спальню до вже лежали в ліжках дітям, місіс Дарлінг бачить, як у віконце влітає хлопчик, а слідом за ним – дивне сяюче плямка. Від здивування […]...
- Віслава Шімборська Під однією зірочкою Віслава Шимборська Під однією зірочкою Перекладач: Г. Кочур Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Перепрошую випадковість, що зву її доконечністю. Перепрошую доконечність, якщо все ж таки помиляюсь. Нехай не сердиться щастя, що беру його ніби власне. Нехай дарують померлі, що в […]...
- Відважні мандрівники роману Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан” Відважні мандрівники роману Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан” І. Популярність романів Ж. Верна серед юних читачів. (Романами французького письменника Ж. Верна (1828-1905) зачитуються юні читачі у всьому світі. Ці романи захоплюють романтикою мандрів, дивовижними пригодами, мужніми героями.) ІІ. Дік Сенд – головний герой роману “П’ятнадцятирічний капітан”. 1. Дитинство Діка. (Сирота, що виріс у дитячому будинку. Обдарований […]...
- Карманський Петро Сильвестрович “Мені не жаль…” Мені не жаль, що нам судилось Нести до скону хрест розлуки, Моє чуття не раз сталилось На пробнім камені розпуки. Мені не жаль… З мертвих спокоєм йму верстати Тернистий шлях страждань і суму, З брильянтів сліз буду кувати Твої трофеї: скорбну думу. З мертвих спокоєм… Лиш інколи в часі знемоги З дна серця вирветься зітхання, […]...
- Артур Конан Дойл Пістрява стрічка Артур Конан Дойл Пістрява стрічка Перекладач: Микола Дмитренко Джерело: З книги: Конан Дойл А. Людина з Бейкер-стріт:Повісті та оповідання. – К.:Дніпро,2001 Переглядаючи свої записи про більш як сімдесят пригод Шерлока Холмса, які я вів протягом останніх восьми років, і вивчаючи методи свого друга, я бачу між них багато трагічних, кілька кумедних, чимало дивних, але не […]...
- Жюль Верн П’ятнадцятирічний капітан Жюль Верн П’ятнадцятирічний капітан Зміст Частина перша Розділ І. Шхуна-бриг “Пілігрім” Розділ II. Дік Сенд Розділ III. Напівзатоплене судно Розділ IV. Порятовані з “Вальдека” Розділ V. “С. В.” Розділ VI. Кит на обрії Розділ VII. Приготування Розділ VIII. Смугач Розділ IX. Капітан Сенд Розділ X. Наступні чотири дні Розділ XI. Буря Розділ XII. Острів на […]...
- Дівчинка, яка любила веселку (за повістю Е. Портер “Поліанна”) МАРК ТВЕН, Е. ПОРТЕР, Р. БЕРНС 5 клас СВІТ ДИТИНСТВА МАРК ТВЕН, Е. ПОРТЕР, Р. БЕРНС Чи варто вірити в диво? Відповіді, звичайно, будуть різники. Але мені здається, що іноді можна, тому що тоді кращим стає увесь світ. Саме так Думала героїня повісті Е. Портер “Поліанна”. Дівчинка з ніжним ім’ям Поліанна вірила у різні дива. Вона й сама була дивом, бо […]...
- П’ятнадцятирічний капітан (скорочено) – Верн Жюль Шхуна “Пілігрим” полює на китів. Але на шхуні є й пасажири: це дружина хазяїна “Пілігрима” з п’ятирічним сином джеком. Вони пливуть до Америки, щоб побачитися там з містером Уелдоном – чоловіком та батьком. З ними кузен Бенедикт – його цікавить тільки ентомологія (наука про комах). Мандрівники зустріли в морі покинуте судно, де були живі істоти: […]...
- Пригоди героїв роману Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан” На зимових канікулах я прочитав роман Жуля Верна “П’ятнадцятирічний капітан”. Він починається з невдалого полювання команди китобійного судна “Пілігрім”. Капітан Халл вирішив повернутись у Лос-Анджелес і відвезти на батьківщину дружину власника корабля з її маленьким сином Томом і кузеном Бенедіктом. Під час плавання “Пілігрім” зустрів напівзатоплений корабель, з якого були врятовані п’ять негрів і собака. […]...
- Що я довідалася про освіту в Україні з уривка А. Чайковського “В Острозькій школі” Що я довідалася про освіту в Україні з уривка А. Чайковського “В Острозькій школі” На мою думку, Андрій Чайковський неодноразово звертався до документальних джерел під час написання роману “Сагайдачний”. Багато цікавого я дізналася з уривку “В Острозькій школі” про освіту в Україні за часів Герасима Смотрицького. Не всі мали змогу навчатися у школі, треба було […]...
- Розмова з рідним краєм (за віршем К. Малицької “Чом, чом, земле моя… “) 1. Любов до рідного краю – провідна тема творчості поетів-ліриків, поетів-патріотів. (З давніх-давен поети намагалися передати свої почуття за допомогою поетичного слова. Головним для них були почуття любові до батьківщини, до рідного краю. Найглибші за змістом і наймилозвучніші вірші були покладені на музику і набули ще більшої популярності. Так сталося і з віршем К. Малицької […]...
- Кравченко Павло Відлуння війни Павло Кравченко. “Відлуння війни” Кордон близько. Подекуди я чую постріли гармат. Все спокійно. Чути як регочуть коні. Я піднімаюсь, ледве встаю і знову падаю в багнюку. Руки й ноги в мене оніміли, я майже нічого не бачу… Пішов дощ. Я відчуваю, як великі краплі падають на моє лице, омивають його. Вітер посилюється. Я починаю підніматися. […]...
- Твір за романом Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан” “Тільки сміливим підкоряються моря”. Головний герой роману “П’ятнадцятирічний капітан” – Дік Сенд. Він був сиротою, виріс у дитячому будинку. Хлопчик був дуже обдарованим. У чотири роки він навчився читати, писати й рахувати. Ще змалечку його вабило море. У вісім років він пішов юнгою на корабель, який плавав у Південних морях. Тут він став навчатися моряцького […]...
- Загул Дмитро Юрійович Два світи – Розкажи мені, сивий діду, Про свої парубоцькі дні, Чи ганяв ти по білому світу, Як ось довелося мені? Я бачив далекі країни (Ганяли мене по фронтах) – У вихрах війни і руїни Забув я свій рідний дах. Палали вогні повстання – Поїхав і я на панів… А потім – воля настала (Діду! чого посумнів?). […]...
- Забіла Віктор Миколайович Пугач Близько мене стогне пугач Саме серед ночі, Віщує він нещасному Скоро закрить очі, Стогне пугач, стогне сірий Да над головою, Мабуть, її прийшла пора Присипать земльою. Сумно стогне, як застогне, Душа аж трепеще, Подумає: на тім світі Чи не буде легше. На сім світі серце моє Радощів немало, Воно зроду веселої Пісні не співало. Не […]...
- Навіщо я зберігаю іграшки, твір – роздум Я вчуся в п’ятому класі, граю на піаніно і займаюся сучасними танцями. Вдома у мене є комп’ютер, за яким я проводжу не так вже й багато часу. Я охоче поступаюся місце за комп’ютером своїм подругам, коли вони приходять до мене в гості. Найбільше дівчаткам подобаються мої іграшки, багато з яких збереглося ще з раннього дитинства. […]...
- Забіла Віктор Миколайович “Повіяли вітри буйні…” Повіяли вітри буйні Да над синім морем; Забилося серце моє Перед лютим горем. Повіяли вітри буйні З холодного краю; Розлучили з дівчиною, Котру я кохаю. Да не вітри: люди злії Мені се зробили; Самі мене звели з нею, Самі й розлучили. Перестали вітри буйні, Всюди стало тихо; А у мене, нещасного, Все на серці лихо. […]...